Асамбляж як синтез виражальних засобів та підручних матеріалів у творчих поступах митців

Abstract

Висвітлюється сутність асамбляжу як особливого виду унаочнення творчих помислів митців як форми і прийому неординарного інтерпретування дійсності та світу уявного синтезом різноманітних предметів і речей (їх фрагментів, деталей), які стали вже «відпрацьованим матеріалом». Показано, що асамбляж як самостійний, по-особливому виражальний і дієвий культурномистецький напрям, здатний піднімати важливі життєві теми, відображати певні образи, явища та дійства, якими характеризуються як реальні життєві вчинки, та і все те, що є продуктом уяви. Відтак автори доводять, що кожен асамбляж – це безумовно творча авторська «річ», індивідуальна, неповторна, з екстравагантною подачею відтворюваного. Акцентовано на тому, що для створення асамбляжної композиції митець заздалегідь має знати (визначити для себе), з яким матеріалом він буде працювати, що саме буде використано, задіяно у майбутньому творі. Тому тут уже на перших етапах важливим і первинним виступає сам матеріал, з якого буде виконано роботу. Автор має розуміти, які можливі трансформації можна буде «отримати» від обраного95 матеріалу, що у подальшому з нього можна створити, як, якими видозмінами один використовуваний матеріал можна інтегрувати з іншим.