Функціювання вторинних вигуків в аспекті категорії оцінки

Abstract

У статті схарактеризовано особливості вживання вторинних вигуків як дискурсивних слів у фокусі аксіологічної прагмалінгвістики, що й становить мету цієї розвідки. Актуалізовано терміни «вигук», «інтерʼєктивація», «тональність мовлення», «емоційний», «оцінний», визначено роль вторинних вигуків у реалізації оцінної функції. Основними методами дослідження є метод вибірки, використаний для відбирання фактичного матеріалу; компонентного аналізу – для моделювання смислового навантаження досліджуваних лексем; аксіологічний – для актуалізації й вияву оцінного компонента в контекстах; аналізу й синтезу – для системного опису й репрезентації типів досліджуваних одиниць. Для підтвердження теоретичних положень наукової розвідки проаналізовано приклади з творів української художньої літератури к. XVIII – поч. XXI століть. У процесі дослідження використано тлумачення значень вторинних вигуків із словника міжчастиномовних омонімів сучасної української мови (Глібчук & Добосевич, 2016) для опису особливостей їх уживання в аспекті лінгвоаксіології. Наукова новизна роботи полягає в спробі опису специфіки використання вторинних вигуків для вираження аксіологічних смислів у сучасній українській мові. Запропоновано класифікацію досліджуваних одиниць з огляду на участь у моделюванні позитивно- чи негативнооцінної тональності мовлення. Доведено, що окремі з них відзначаються поліфункційністю, тобто здатністю реперезентувати полярні оцінні відтінки значень, та вживанням в іронічному переосмисленні, що спричиняє зміну аксіологічного характеру висловлення на протилежний. Проаналізований матеріал свідчить про необхідність вдосконалення сучасних словників української мови щодо кваліфікації вторинних вигуків як «емоційних», так і «оцінних / емоційно-оцінних», розширення їх тлумачень щодо здатності вигуків бути поліфункційними чи змінювати оцінне значення в іронічно маркованому контексті. Це забезпечить більш детальний комплексний опис цих елементів, що допоможе сучасним мовцям простежити їхні стереотипні функції для вдосконалення власної мовотворчості.