Мовний образ дому в сучасному українському художньому дискурсі

Abstract

У статті йдеться про мовне вираження особливостей образу дому в працях І. Роздобудько, Є. Кузнєцової, М. Ткачівської, С. Тараторіної, В. Амеліної та в літературознавчому дослідженні В. Агеєвої, яке лише вигідно підкреслює домінантну роль цього образу в сучасному українському дискурсі. Смислова структура образу дім розгортається в кількох напрямках: прихисток – пристановище – родинне вогнище, надійність – сталість – опора, власність – окремішність – унікальність – реалізованість, самостійність – незалежність – потенціал, людина – цінність, гідність – любов – затребуваність, воля – дорога до себе, слід – пам’ять, земля – свій край – Батьківщина – місце народження, життя. Окремий смисловий сегмент творять антонімійні компоненти безґрунтянство, бездомність, зруйнований дім – укоріненість. Образ дому настільки складне ментальне утворення, що втілює контрастні поняття: дім – житло, хата –кам’яниця, споруда – духовна цінність, дім – табір для біженців, хата дорослого –хата дитинства, своя хата – рідний дім, хата-яка-є – хата-яка-має-бути. Смислова складність образу дім, його багатокомпонентність, розгалуженість, тяжіння до дефінування не як матеріального, а ідеального феномену засвідчує його глибоке осмислення, вагомість в українському мовно-ментальному континуумі. Наголосимо, що в сучасному українському художньому дискурсі смислову структуру образу розбудовано компонентами з переносними значеннями, і ці вторинні значення вагоміші за прямі.