Знако-символічна природа слова як одиниці мовної картини світу: еволюційний аспект – програма трансдисциплінарного дослідження

Abstract

У статті накреслено програму трансдисциплінарного дослідження, спрямованого на розкриття й вирішення лінгвістичної проблеми виникнення, буття й еволюції слова як одиниці національно-мовної картини світу, наділеної знако-символічною природою. Дослідження інтегрує доробок порівняльно-історичного мовознавства, когнітивної лінгвістики, когнітивного перекладознавства, семіотики, психології, філософії мислення тощо і передбачає реконструкцію на основі (пра)мовних даних структур примітивної й сучасної свідомості, з акцентом на виявлення в діахронії і синхронії зв’язків між цими структурами, відповідальних за панхронічні механізми динамічної організації картин світу носіїв різних мов як витоків відповідних національних культур. У дослідженні вперше розроблено лінгвосеміотичну теорію керованого ментальними образами тлумачення слова, на основі якої запропоновано методологію семантичної реконструкції, яка дає змогу проаналізувати слово як знак-символ, що в унікальний спосіб показує культурну специфіку національної картини світу як певного способу бачення й розуміння світу носіями мови. Тлумачення слова визначене авторкою як творчий акт, у якому словесний знак наділений значенням і, навпаки, значення передане через словесний знак. Тлумачення слова відбувається завдяки репрезентаційним властивостям мислення й задіює (нейро)фізіологію людини як виду з осібним утілесненням. Механізм тлумачення слова, пояснюваний авторкою в термінах обернення значення слова на ментальний образ, визначає знако-символічну природу слова і є панхронічним. У дослідженні отримали подальший розвиток поняття внутрішньої форми слова; етимологічної інтерпретації; діахронічної семантичної реконструкції; діахронічної глибини; діахронічного варіювання; семіотичного паспорта слова; трансформаційної генеративної семантики; метамови.