Кристалізація концепту «національна ідея» в галицькому міжвоєнному дискурсі

Abstract

У науковій розвідці висвітлено суспільно-політичне буття Галичини міжвоєнної доби, загострено увагу на кристалізації національної ідеї – Української Самостійної Соборної Держави (УССД) – як ключового концепту в українській політичній картині світу 20-30-их років ХХ ст. Саме цей концепт-ідея став предметом дослідження, детермінувавши його мету – когнітивно-дискурсний аналіз концептуального поняття, його наповнення мілітарними смислами. Наголошено, що ідея Української Самостійної Соборної Держави дієво утверджувалася як у колах української військової еліти, так і на сторінках найавторитетнішого журналу міжвоєнної доби – «Літературно-наукового вісника». Під орудою головного редактора Дмитра Донцова журнал став знаковим інтелектуальним явищем у національно-культурному поступі. Вісник консолідував і мобілізував (ідеологічно, політично, психологічно) лави переконаних і відданих борців за державність України. Досліджено, що публікації в «Літературно-науковому віснику» стимулювали розвиток української політичної думки, розбудовуючи українську політичну терміносистему, кристалізували національну ідею, сприяли формуванню ментального «Я» українця, у якому мав домінувати націє- та державотворчий орієнтири. У контексті відновлення історичної пам’яті, знакових сторінок нашої історії осмислено витоки українського підпільного руху (Українська військова організація, Організація українських націоналістів), його місце та значення у становленні української державності. На основі когнітивного та комунікативно-прагматичного вимірів політичного терміна обґрунтовано, що кожен політонім-термін – ідеологенний, а кожен політонім-концепт – культурно значущий й ідеологічно зорієнтований. Адже політична культура нерозривно поєднана з ідеологією, яка моделює в політиці систему ідеалів та цінностей. Підкреслено, що якраз аксіологічний (ціннісний) компонент є визначальним у значеннєвій структурі концепту.