Ґенітивна метафора як один із важливих елементів мовотворчості письменника (на матеріалі поетичних творів Ф. Потушняка)

Abstract

Наукова розвідка присвячена дослідженню ґенітивної метафори в поетичній мовотворчості Федора Потушняка. Окреслено основні особливості ґенітивної метафори в поетичних текстах письменника на основі вивчення низки наукових праць відомих дослідників. Виявлено, що цей художній троп є одним із важливих мовних засобів, використовуваних для передачі образності висловлювання. Він заснований на вживанні граматичних конструкцій зі словами, які вказують на певну відмінкову належність, але вони у складі ґенітивної метафори мають такі відтінки значень, що виходять за межі простої вказівки на віднесеність до того чи того відмінка. У результаті дослідження доведено, що ґенітивні метафори можуть містити неявні чи явні зв’язки між об’єктами, створюючи додаткові пласти образних, асоціативних і символічних значень. Вплив ґенітивних метафор на мовну тканину художніх творів Ф. Потушняка досить значний. Вони допомагають відобразити складні поняття чи зв’язки між різними явищами, предметами, поняттями тощо. Ґенітивні метафори в мовотворчості Ф. Потушняка відображають художній світ письменника як зрозумілим й доступним для сприйняття, так і порушуючи складні мисленнєві процеси, що дають змогу витворити власну картину висновків. Крім того, ґенітивна метафора має здатність переосмислення наявних метафорних конструкцій, збагачуючи мовну систему новими можливостями виразності, образності й влучності вираження думок і почуттів. Вона відіграє важливу роль у становленні й розвитку мови, сприйнятті й розумінні навколишнього світу. У статті проаналізовано результати теоретичних досліджень сучасних учених, які вивчають основні аспекти ґенітивної метафори. Виявлено особливості ґенітивної метафори в мовотворчості Ф. Потушняка та окреслено її вплив на формування письменницького індивідуального мовного стилю