Interjection as a Means of Verbalization of Negative Emotions in Modern English Publicistic Texts

Abstract

У статті здійснено аналіз однослівних вигуків як засобів вербалізації негативних емоцій у сучасних англомовних публіцистичних текстах. Репрезентовано первинні вигуки як виразники емоційної сфери людського життя в сучасних англомовних публіцистичних текстах. Визначено вигук як частину мови, що не має однозначного потрактування. Швейцарський науковець Ш. Баллі відносив вигуки до вигукових мовленнєвих актів і вважав, що назвати їх власне словами не можна, оскільки вигуки повністю позбавлені розумового, логічного змісту. «Вигукові мовленнєві акти, – писав він, – не можуть бути ні вголос, ні навіть у думці проголошені, інакше як з афективною інтонацією, яка таким чином постає перед нами як дуже важлива властивість цієї категорії». В українському мовознавстві докладно про вигуки писала Л. Мацько, яка зауважила, що вигуки й вигукові вирази, до яких відносимо прокльони, є інформативними мовними одиницями лише в силу того, що вони є покажчиками емоційного стану мовця, його ставлення до співбесідника, предмета чи ситуації мовлення, його оцінок; сама ж суть емоційного стану, зміст (причина) ставлення можуть бути розкриті тільки за допомогою семантики інших мовних одиниць. О. Каптюрова запропонувала семантичну класифікацію вигуків. На її думку, за семантичним критерієм вигуки можна поділити на групи, що виражають спектр різних емоцій, наприклад: a) гніву; б) ненависті; в) осуду, несхвалення, обурення. За структурними характеристиками вигуки, як відомо, поділяють на первинні, однослівні (складаються з однієї кореневої морфеми) та багатослівні (репрезентовані у формі словосполучень і речень), вторинні, або ж похідні. У цьому дослідженні зафіксовано однослівні (первинні) вигуки. В. Сліпецька розкрила специфіку взаємодії вигуків з іншими частинами мови, що полягає в актуалізації відповідних альтернацій, у переході інших частин мови у склад вигуків унаслідок утрати відповідних лексичних значень й актуалізації певної прагматичної інформації. Природа значення вигуків полягає не в семантиці, а в прагматиці, у відповідному прагматичному наповненні. Дослідниця характеризує клас вигуків як відкриту, незамкнену систему слів, активно поповнювану за рахунок граматичної альтернації, десемантизації, прагматичного наповнення. Окреслено належність вигуків до дискурсивних слів. У цьому дослідженні виокремлено три групи вигуків відповідно до їхніх основних функціонально-семантичних характеристик: 1) емоції та емоційна оцінка; 2) вербалізація волевиявлення мовця; 3) етикет. Укладено вибірку однослівних вигуків, що вербалізують негативні емоції страху, ненависті, наприклад: aargh, ah, aha, eek, gee, ugh тощо. Контекстуальний аналіз виявляє широкий спектр вербалізації негативних емоцій і станів однослівними вигуками.