Модель мовної особистості персонажа в оригінальному та цільовому художніх текстах (на матеріалі українського перекладу роману Донни Тартт «Щиголь»)

Abstract

У статті розглянуто особливості відтворення компонентів трирівневої моделі мовної особистості (МО) персонажа художнього твору на матеріалі українського перекладу роману Донни Тартт «Щиголь» (перекладач – В. Шовкун). У результаті проведеного дослідження виокремлено основні компоненти МО Бориса Павліковського на кожному з трьох рівнів та визначено способи їх відтворення у перекладі, а саме: 1) на вербальному рівні: певний лексичний вибір, вживання іншомовних слів і ненормативної лексики, лексичні та граматичні помилки; 2) на когнітивному рівні: вербалізація концептів, відомих середньостатистичному американцю, але невідомих персонажу (місцеві страви, телепередачі, автомобілі); вербалізація концептів, відомих тільки персонажу (персонаж вчить головного героя їсти хліб з цукром, розповідає про «празники», які влаштовують в Україні на Святвечір, порівнює мови тощо); 3) на прагматичному / мотиваційному рівні: прагнення бути самостійним та вільним, бажання заявити про себе, можливість компромісів із сумлінням тощо. Втановлено, що основні труднощі виникають за відтворення вербального рівня мовної особистості персонажа через неможливість збереження більшості лексичних та граматичних помилок його мовлення, серед яких пропуск артиклів, допоміжних дієслів і підметів. Мовлення персонажа в перекладі загалом відповідає нормам, тоді як для англомовного читача він іноземець уже на рівні лексики та граматики. Як показує дослідження, саме завдяки відтворенню компонентів когнітивного та прагматичного / мотиваційного рівнів мовної особистості, що охоплюють її світобачення, персонаж в українському перекладі роману зберігає свою автентичність та об’ємність.