Linguistic and humanitarian competence of future engineers: the philosophical and anthropological aspect

Abstract

У статті на основі аналізу наукових джерел та емпіричного матеріалу розкрито теоретичні засади формування лінгвогуманітарної компетентності студентів технічних закладів вищої освіти як вагомого чинника особистісного розвитку. Лінгвогуманітарну компетентність фахівця з вищою технічною освітою визначено як інтегративну динамічну структурно-рівневу якість особистості, що поєднує сукупність лінгвістичних, гуманітарно-комунікативних і соціокультурних компетенцій, комунікативних і пізнавальних здібностей. Показано, що процес особистісного розвитку полягає передусім у якісних змінах психічної діяльності, формуванні нових якостей особистості. Досліджено роль компетентнісного підходу в організації освітнього процесу вищої школи. На перше місце поставлено вміння розв’язувати проблеми, що виникають у пізнавальній, технологічній і психічній діяльності, у сферах етичних, соціальних, правових, професійних, особистих взаємовідносин. Констатовано, що лінгвогуманітарні практики є надзвичайно важливими у філософсько-антропологічному контексті як одні з ключових чинників особистісного розвитку. Надано узагальнювальну характеристику різних форм інтелекту. Вказано, що лінгвогуманітарні практики розвивають не лише вербально-лінгвістичний інтелект, але й креативність, тобто здатність користуватися результатами роботи різних видів інтелекту. Висвітлено вплив лінгвогуманітарних наук на соціальну комунікативність майбутніх фахівців, що є важливою для втілення моральних норм як умови соціальної адаптації особистості. Це вимагає удосконалення змісту та процедури освітнього процесу, розвитку пізнавальної самостійності й цілеспрямованості студентів, формування навичок самоосвіти та самокритики, комунікативних умінь.