Феномен іншомовної освіти в сучасному науковому дискурсі

Abstract

У статті здійснено аналіз сучасного наукового дискурсу щодо осмислення феномену іншомовної освіти. Узагальнено трактування понять і термінів, що визначають сучасну терміносистему навчання іноземної мови: “білінгвізм”, “багатомовність”, “полікультурна освіта”, “двомовна освіта”, “багатомовна освіта”, “рідна мова”, “іноземна мова”, “друга мова”, “чужа мова” та ін.

З’ясовано, що авторство терміна “іншомовна освіта” належить Є. Пассову, який увів його до наукового обігу в другій половині 90-х рр. ХХ ст. у контексті актуалізації особистісно орієнтованої парадигми освіти. Вчений-лінгвіст доводив, що цей термін має замінити поняття “навчання іноземної мові”, бо сучасна людина повинна вивчати не лише мову певного народу і країни, але й культуру. Показано, що термін “іншомовна культура” певною мірою штучно інтеріоризований у теорію і практику української педагогічної науки, адже в англомовній літературі не виявлено його відповідника у формулюванні “foreign language education”. Натомість у ній фігурує термін “language education” для позначення теорії і практики набуття другої мови або іноземної мови.

Визначено внесок українських і зарубіжних учених – педагогів і лінгвістів – у розробку теоретико-методологічних аспектів іншомовної культури. Представлено відображення у науково-педагогічній літературі основних інтерпретацій цього феномену. Показано, що термін “іншомовна освіта” став загальновживаним в українській педагогічній науці, зокрема активно використовується у працях про її розвиток в України та зарубіжних країнах. Запропоновано визначення іншомовної освіти як спеціально організованого педагогічного процесу навчання, виховання і розвитку особистості здобувача освіти на основі змісту і засобами навчальної дисципліни “іноземна мова”. Виходячи з аналізу педагогічної та лінгвістичної літератури, розкрито сутнісні характеристики феномену “іншомовна освіта” в аспектах її цілісності, аксіологічної спрямованості, інструментальності, дієвості і результативності. Виокремлено і схарактеризовано основні структурні компоненти іншомовної освіти: гносеологічний (знання культури і мови країни); навчальний (мовні знання і вміння як засоби спілкування); розвивальний (психологічні, ментальні характеристики носіїв мови і культурних цінностей певної країни); виховний (педагогічний зміст іншомовної культури, що стосується її морально-етичних, естетичних, інших аспектів).