Людські взаємини крізь призму мови

Abstract

Проаналізовано листування письменника Володимира Винниченка та його дружини Розалії Лівшиць з метою характеристики кожного з них як мовних особистостей. Установлено, що це спілкування двох інтелігентних людей, які мають теплі почуття один до одного, що й відображено у їхньому мовленні. Показано, що в текстах листів доволі частотні, передусім у звертаннях, прикметники дорогий/дорога, ніжна, світла, кохана, ясна, єдина, бідна, звертання-оказіоналізми (Коха, Діта, Манюня, Голуба, Нунка), меліоративи (зіронька, голубонько, дитинко, дитинчутка), окличні речення, повтори, перифрази, займенник мій (моя, моє) та інші засоби інтимізації й експресивізації висловлень