АСПЕКТИ НАЦІОНАЛЬНОГО НАРАТИВУ У ТВОРЧОСТІ О. КИРИЛА СЕЛЕЦЬКОГО

Abstract

У дослідженні вперше відрефлексовано специфіку омовлення національного дискурсу у художній творчості о. Кирила Селецького. Увагу зосереджено на стрижневих образах, які несуть основні смисли й сенси української екзистенції. Серед домінантних – образ храму, що символізує утвердження не лише християнської віри, яка, на думку отця, органічно корелює пов’язана зі становленням української нації, а й виступає фокусом національного буття. Зі святинею автор пов’язує історію, сьогодення та майбутнє України. У цьому сакральному місці, яке є дже- релом Божої благодаті, відбувається культурний та національний здвиг народу, його відродження, становлення та самоідентифікація. Автор моделює національну матрицю, осердям якої є українська мова. Логіка письменника недвозначна, адже першоосновою повноцінного й національного буття є його мова, передовсім як «жива схованка» духу. Доповнює національну складову образ власної хати, яка символічно прочитується як власна держава. Виразно представлено вплив Т. Шевченка на становлення національної свідомості отця-просвітника. Зокрема, вбачаємо схожість образів та мотивів, що представляють національний наратив художнього слова обох митців. Актуалізувавши основні складові національного простору (храм, мова, хата тощо), автор доповнює свою кон- цепцію образом школи, ґрунтованої на християнсько-національних засадах. У письменника національне органічно взаємодіє з релігійним, значні ракурси доповнюються одне одного і спря- мовані на реалізацію просвітницької місії в процесі національного самостановлення й самоутвердження. Зазначимо, що о. Кирило Селецький в осмисленні національного питання заторкує морально-етичні норми укра- їнського побуту, які зорієнтовані на християнські цінності. Зробимо узагальнення, що творчість о. К. Селецького – це синтез національного й християнського. Ці категорії визначальні і для світоглядного становлення особистості, і для розвою української нації та розвитку національної Церкви.