Євроінтеграція жінок до та в період воєнного стану на території України

Abstract

Проблема соціального та правового захисту жінок як в Україні, так і в усьому світі була та залишається кричущою та потребує постійного втручання й регулювання. Жінки всього світу регулярно стають жертвами домашнього насилля, а більша частина випадків насилля замовчується жінками з різних психологічних причин, що унеможливлює надання їм допомоги кваліфікованими соціальними службами, психологами та реабілітологами. Найжахливішим у таких ситуаціях є те, що часто від домашнього насилля у сім’ї потерпають і діти. Вони можуть зазнавати як фізичних знущань від кривдника, так і психологічної травми через знущання над їхніми матерями. Карантин, спричинений COVID-19, призвів до зростання кількості звернень жінок до органів МВС України зі скаргами на домашнє насилля. Кількість звернень на початку 2020 року зросла на 48% порівняно з показником 2019 року. Запровадження на території України воєнного стану, на жаль, не надто поліпшило цю статистику, жінки продовжують потерпати від домашнього насилля. Вирішити це питання та наблизити Україну до європейського рівня розв’язання цієї проблеми покликана міжнародна угода Ради Європи щодо насильства проти жінок та домашнього насильства (далі – Стамбульська конвенція), відкрита для підписання у Стамбулі (Туреччи-на) у 2011 році, ратифікована Україною 21 червня 2022 року. Метою дослідження є одержання свідчень і конкретних даних про рівень поширеності насильства щодо жінок в Україні, контекст насильства та фактори ризику, що стосуються окремих індивідів, рівень наближення України до європейського рівня подолання домашнього насилля. Як методологія було використало метод соціологічних опитувань, метод психологічного аналізу та статистичні методи дослідження. Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що у статті було проаналізовано сучасний стан проявів домашнього насильства в Україні, причини погіршення ситуації з домашнім насиллям внаслідок пандемії COVID-19 та запровадження воєнного стану на території України, розглянуто наслідки та значення ратифікації Україною Стамбульської конвенції, можливі перспективи покращення захисту прав українських жінок як у межах нашої держави, так і за кордоном. Висновки, отримані внаслідок проведеного дослідження, дають змогу вважати, що Україна нині наближається до вступу до ЄС за рівнем захисту прав та свобод людини та громадянина. Головним чином це відбувається завдяки євроінтеграції українських жінок та посилення охорони їхніх прав та свобод національним законодавством способами та заходами, наближеними до європейських.