Аналіз готовності педагогів до роботи в умовах інклюзивної освіти

Abstract

У статті аналізується готовність педагогів до роботи в умовах інклюзивної освіти. Наголошується на тому, що в контексті освітніх реформ гостро постало питання про доцільність запровадження інклюзивного навчання. Це передбачає отримання освіти дітьми з обмеженими можливостями здоров'я (ОМЗ) в школах і дитячих садах загального типу – спільно з однолітками, які розвиваються нормально. Відповідно до змісту сучасної вітчизняної моделі освіти, передбачається, що кількість осіб з ОМЗ, які отримують освітні послуги в масових закладах, збільшуватиметься. Водночас, відповідно до національної стратегії дій в інтересах дітей, планується зниження кількості числа дітей з інвалідністю та дітей з ОМЗ, що залишилися з об'єктивних причин поза системою освіти. Відповідно це ставить нові вимоги до педагогів, вимагає розширення їх функціональних обов'язків, зміни професійно значущих і особистісних характеристик. Сучасне суспільство ставить до педагогів нові вимоги – готовність і здатність вчити всіх без винятку дітей, незалежно від їх нахилів, здібностей, обмежених можливостей. При цьому широке залучення нової категорії дітей до дитячих садків і загальноосвітніх шкіл спричинило зміни умов праці педагога. Значно розширився спектр педагогічних інтересів вчителів, виник соціальний запит на оновлення змістової сторони професійної підготовки, що включає питання інклюзивної освіти. У результаті проведеного емпіричного дослідження встановлено переважно середній, а також низький рівень готовності до роботи в умовах інклюзивної освіти. Респонденти демонструють інтерес до проблем навчання і виховання дітей з ОМЗ спільно з їх здоровими однолітками, але готовність працювати у таких умовах проявляють незначна кількість педагогів. Причина цього – відсутність спеціальних знань про особливості розвитку учнів з ОМЗ, їхні особливі освітні потреби і темпи просування в освітньому процесі.