Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2266
Назва: Обіжник протоігумена Йосафата Охоцького (30.11.1784)
Автори: Стецик, Юрій
Ключові слова: обіжник
секретар
капітула
управа
протоігумен
Дата публікації: 2020
Бібліографічний опис: Стецик, Юрій. Обіжник протоігумена Йосафата Охоцького (30.11.1784) / Ю. Стецик // Проблеми гуманітарних наук : зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка / М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І. Франка ; [редкол.: Стецик Ю. (гол. ред.), Р. Попп, Г. Гриценко, В. Ільницький та ін.]. - Дрогобич : Вид. дім "Гельветика", 2020. - Вип. 5/47 : Історія. - С. 96-109.
Короткий огляд (реферат): Мета дослідження – проаналізувати інформаційний зміст обіжника, виокремивши основні тематичні частини. Методологія дослідження базується на використанні аналітичної та синтетичної критики джерел. Для встановлення об’єктивності інформації, за умов відсутності оригіналу листа, його відомості порівняно з іншими віднайденими нами рукописними копіями і стародрукованими примірниками. Наукова новизна вбачається у запровадженні вперше до широкого обігу обіжника протоігумена Йосафата Охоцького. Висновки. У запропонованому обіжнику відображена різнорівнева система управління василіанськими монастирями: Апостольський Престол, провінційна капітула та управа. Адже у розглядуваний період Василіанський Чин вже посідав папське право. Римський Папа зберігав за собою право затверджувати постанови генеральних капітул, вносячи до них зміни та доповнення. На провінційних капітулах розглядалися питання не тільки пов’язані із обранням провінційної управи, але й приймалися постанови щодо регулювання аскетичного укладу іноків, їх духовної й інтелектуальної формації та фінансово-майнового становища монастирів. Ці постанови опиралися на партикулярне право Василіанського Чину, відповідно до якого провінційна капітула наділялася не тільки елективними, але й законодавчими функціями, які обмежувалися територіальними межами. В умовах розпорошеності василіанських монастирів, зумовленої першим поділом Речі Посполитої, виникла політична трудність у скликанні генеральної капітули, адже світські самодержавці забороняли монахам переміщуватися за межі імперій. Світські правителі вимагали від василіанського чернецтва утворити самовладні органи управління для монастирів, які б функціонували у межах окремих держав. У таких суспільно-політичних умовах зростає значення провінційної капітули та управи.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2266
Розташовується у зібраннях:2020 № 5/47

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
217805-Текст статті-514244-1-10-20210227.pdf610,16 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.