Євген Коновалець і Всеукраїнcька національна рада

Abstract

Поразка українських національних сил у визвольних змаганнях 1917–1921 рр., а також протистояння між двома державними центрами УНР та ЗУНР, поставили полковника Є. Коновальця перед вибором: що робити далі? До серпня 1920 р. формально залишався в складі Армії УНР та робив спроби очолити Українську стрілецьку бригаду в Німецькому Яблонному. При тому не поділяв союз УНР з Польщею ціною Західних областей УНР. Так само не поділяв політику ЗУНР на зближення з більшовицькою Росією. Дистанціювавшись від державних центрів УНР і ЗУНР та опираючись на Стрілецьку раду, розпочав творити революційну військово-політичну організацію, яка продовжила б боротьбу за відродження державності. Ця робота деякими членами Стрілецької ради проводилася у Львові. Одночасно Є. Коновалець підтримував в еміграції спроби створити всеукраїнський політичний осередок, який був би над протистоянням між урядами УНР та ЗУНР, а в перспективі очолив процес відродження державності. У результаті, в січні 1921 р. у Відні було створено Всеукраїнську національну раду, до розвитку якої отримав запрошення долучитись і Є. Коновалець. Створення національної ради він оцінив позитивно та був її членом до розпаду в квітні 1921 р. Методологічною основою статті є принципи історизму, об'єктивності та критичного підходу. Наукова новизна. Уперше до наукового обігу введено фактичний матеріал, який комплексно розкриває діяльність та ставлення Є. Коновальця до Всеукраїнської національної ради. Висновки. Отже, це була чергова невдала спроба доєднатися до ініціатив зі створення всеукраїнського національного центру в еміграції, що об'єднував би військових, політиків та громадських діячів для подолання суперечності між середовищами УНР та ЗУНР. Наступним етапом діяльності стане повернення до Львова і робота над розбудовою революційної підпільної організації, командиром якої і стане Є. Коновалець, – Української військової організації.