Селянська проблематика у працях ідеолога і теоретика ОУН Петра Федуна-"Полтави"

Abstract

Мета статті – проаналізувати селянську проблематику в ідейно-теоретичній та епістолярній спадщині Петра Федуна-«Полтави». Методологія дослідження – принципи науковості, об’єктивності, історизму, методи зовнішньої та внутрішньої критики джерел. Наукова новизна полягає у тому, що вперше вивчається бачення П. Федуна стосовно розв'язання селянського питання у майбутній Українській державі. Висновки. Проаналізувавши праці Петра Федуна-«Полтави», стверджуємо, що всі вони відзначаються глибиною та широтою порушених питань, окремі навіть не втратили актуальності й досі. Стиль написання, чіткість викладу думок, опрацювання різноманітної літератури (у тім числі й іншомовної) свідчать про високий інтелектуальний рівень автора. Розвиток подій вимагав оперативної реакції на них, через це значна увага приділялася як доопрацюванню програмових засад, так і їхній популяризації, а також спростуванню міфів створених радянською пропагандистською машиною. У працях П. Федун-«Полтава» розглядає питання розробки устрою майбутньої Української держави, доопрацювання програмних засад ОУН, проблему різних соціальних верств суспільства, обґрунтовує свою позицію щодо протистояння у середовищі української політичної еміграції тощо. При розгляді проблем різних соціальних верств питання селянства було одним із центральних у працях Петра Федуна. Дослідник обґрунтовував позицію ОУН щодо селянства, зокрема: форми власності на землю та знаряддя праці, колективізації (методи і форми залучення до колгоспів, наслідки, які це мало для селянства, та опір цій політиці), виборів тощо. «Полтава» вважав селянство фундаментом усього народу, наголошував на його внеску у спротив асиміляційній і денаціоналізаційній політиці окупантам, жертовність, вірність національним традиціям, наявність здорової моралі і духу. На думку П. Федуна, економічною основою цього суспільства мала бути суспільна, національно-державна або громадсько-кооперативна власність на знаряддя і засоби виробництва в усіх головних галузях народного господарства, а також плановість і суспільний контроль всього народно-господарського життя. Розв'язання земельного питання П. Федун вбачав у формуванні національно-державної власності на землю в майбутній Українській державі, паралельно із індивідуальним або колективним користуванням землею. При цьому в майбутній державі має бути встановлена, на погляд дослідника, парламентська форма правління.