Волинь та Галичина у діяльності польських земляцьких товариств (кінець ХХ - початок ХХІ ст.)

Abstract

Польські земляцькі об'єднання переселенців зі сходу, їх нащадки та однодумці виражали інституційний вимір політик щодо історії, комеморативних і публіцис-тичних практик. Метою статті є критичний аналіз історичних дискурсів польських кресов'яцьких товариств, зокрема щодо інтерпретаці військово-політичного протистояння на Волині та в Галичині у 1943-1944 рр. на основі аналізу публікацій часопису "На Рубєжи" ("Na Rubezy"), друкованого органу товариства увічнення пам'яті жертв злочинів українських націоналістів, реконструйовано антиукраїнські історичні наративи кресов'яків, виявлено рівень їхньої поширеності в польському суспільстві. Методологічною основою студії стала теорія спільнот пам'яті, розроблена Морісом Гальбваксом, Яном Ассманом, Лехом Ніяковським. Згідно з нею, формаційними ознаками спільноти пам'яті є історичний досвід, переконання у винятковості власних страждань, постійний культурний переказ. Наукова новизна статті полягає у критичному аналізі раніше не досліджених аспектів діяльності польських земляцьких товариств, зокрема публіцистичних наративів часопису "На Рубєжи" щодо українсько-польського військово-політичного протистояння на Волині та у Галичині в 1943-1944 рр. показано, що кресов'яцька інтерпретація волинської трагедії охоплювала близько чверті польського суспільства і отримувала періодичну підтримку серед політичних сил та органів влади. Свідченням впливу земляцьких товариств стали державна фінансова підтримка їх видавничих проєктів, винесення проблематики протистояння на міжнародний рівень. У результаті проведеного дослідження зроблено висновки. Інституційна реалізація політик щодо історії польськими земляцькими середовищами кінця ХХ - початку ХХІ ст. Грунтувалася на особистому трагічному досвіді, а також міфології "східних кресів", як цивілізаційного рубежу та місця польської національної пам'яті. Активним інституційним осередком кресов'яків було товариства увічнення пам'яті жертв злочинів українських націоналістів із організаційним центром у Вроцлаві. Його суспільно-політична та комеморативна активність зосереджувалася навколо вшанування пам'яті польських жертв міжнаціонального збройно-політичного протистояння на Волині та в Галичині у 1943-1944 рр. У часописі "На Рубєжи" односторонньо засуджували політику ОУН-УПА, представляли їх у негативному образі та критикували спроби досягнення польсько-українського порозуміння. Ліберальні чи консервативні ініціативи українських й польських інтелектуалів, політиків щодо узгодження спільного бачення важких питань драматичного минулого не знаходили жодної підтримки у польських земляцьких середовищах. Політика щодо історії кресов'яків, як спільноти пам'яті, вміщувала Волинь та Галичину в рамках ностальгійного мнемонічного наративу з акцентом на винятковість польських страждань, незагоєну історичну травму та неможливість між національного порозуміння.