Нарис життєвого шляху Ірини Сеник (1926–2009): за матеріалами архівно-кримінальної справи

Abstract

Мета статті – використовуючи матеріали першої архівно-кримінальної справи розкрити біографію репресованої радянськими силовими органами української націоналістки Ірини Сеник (1940–1960-х рр.). Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний, документальної евристики) методах, принципах системності, науковості, історизму, біографічному і просопографічному підходах. Наукова новизна полягає у тому, що на основі першої архівно-кримінальної справи цілісно розкрито біографію Ірини Михайлівни Сеник, визначено недосліджені питання та перспективні напрями подальших досліджень. Висновки. Отже, у відносно невеликій за обсягом архівно-кримінальній справі Ірини Михайлівни Сеник міститься доволі широка інформація, яка дає змогу розкрити її життєвий шлях у 1940–1960-х рр. Встановлено, що членкинею ОУН (користувалася псевдонімом «Леся») І. Сеник стала у травні 1944 р. та діяла до дня арешту – 11 грудня 1945 р. Доведено, що у 1944–1945 рр. вона виконувала функції зв՚язкової, кур՚єрки та розвідниці. Із справи чітко видно, що навіть під тиском вона не видала нікого із підпільників та уникала чітких відповідей на питання слідчого, дотримуючись підготовленої легенди. Водночас отримуємо і значні дані про родину Ірини Сеник – батька, матір, сестру та брата, які також потрапили під репресії радянської репресивно-каральної системи. Така інформація чітко засвідчує факт застосування принципу колективної відповідальності щодо родин українських націоналістів. Маємо змогу також довідатися про слідчих, які працювали по її справі, виявити непрямі докази застосування до неї моральних та фізичних тортур. Оскільки І. Сеник вдруге була засуджена в 1972 р. у аналізованій нами справі міститься цікавий документ про вилучення її власноручно написаної розписки та використання в іншій справі – В.М. Чорновола.