Ideological Control of the Stalinist Regime over the Intelligentsia in the Ukrainian SSR: 1945 – 1953

Abstract

У статті проаналізовано зміст, головні форми і методи ідеологічного контролю за інтелігенцією,, що здійснювався сталінським режимом в Українській РСР у 1945 – 1953 рр. Мета статті – з’ясувати роль органів цензури і публічних викривальних кампаній, що отримали назву “ждановщини”, у встановленні жорсткого політико-ідеологічного контролю за літературою, мистецтвом і наукою в УРСР, за діяльністю творчої та наукової інтелігенції республіки. Методологія: стаття базується на теорії тоталітаризму та принципах, сформульованих Карлом Фрідріхом; у ній використовуються традиційні загальнонаукові та спеціальні історичні методи (історико-генетичний, історико-системний, історико-порівняльний, історико-типологічний), принципи авторської об’єктивності, історизму, верифікації. Наукова новизна полягає у залученні оригінального документального матеріалу з центральних державних архівів України та Російської Федерації. Висновки. Ідеологічний контроль був однією з базових ознак радянського тоталітаризму, дієвим інструментом контролю влади за творчою і науковою інтелігенцією, усім суспільним життям. Аналіз архівних документів свідчить, що ключовою ланкою у системі ідеологічного контролю залишалася цензура, яка блокувала офіційні канали масової комунікації і не допускала жодних відхилень від прийнятих ідейних стандартів. Також у перші післявоєнні роки сталінський режим проводив численні викривальні кампанії, по суті – політико-ідеологічні чистки в літературі, мистецтві й науці, звинувачуючи українських митців і вчених у “національній обмеженості”, в “українському буржуазному націоналізмі”. Такий контроль за діяльністю інтелігенції, за всіма сферами духовного життя забезпечував ідеологічну монополію комуністичної партії в суспільстві.