Ukrainian-Jewish relations during the period of the UNR Directory: based on the information on the towns of Right-Bank Ukraine

Abstract

Мета дослідження – спираючись на доробок попередників, наявну джерельну базу показати позитивні і негативні сторони взаємин української та єврейської громад містечок Правобережної України у добу Директорії УНР. Методологія дослідження спирається на принципи конкретно-історичного підходу або історизму, об’єктивності, всебічності і цілісності, системності, а також на використання методів – аналізу та синтезу, історикогенетичного, історико-порівняльного, історико-типологічного, проблемно-хронологічного. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історіографії показано, з одного боку, яскраві приклади співпраці українців та євреїв у правобережних містечках, з іншого боку, протиєврейські ексцеси, пов’язані з погромами єврейських громад у 1919 – 1920 рр., висвітлено причини погромницьких дій української армії, повстанців і селян. Висновки. Доба Директорії УНР позначена як позитивними, так і негативними подіями у житті української та єврейської громад правобережних містечок. З одного боку, євреї вітали відновлення УНР, а українці допомагали їм у підготовці національних свят. Спільно ці етнічні групи вирішували питання діяльності своїх просвітянських товариств. Частина євреїв допомагала українському народу у боротьбі за державну незалежність, матеріально підтримувала Армію УНР, воювали у складі українського війська. З іншого боку, досліджуваний нами період позначений і протиєврейськими ексцесами, які, значною мірою, були спровоковані прихильністю євреїв до більшовиків, ігноруванням ними мобілізаційних заходів української влади. Наслідком такої непослідовності єврейської меншини стали погроми із людськими жертвами, які здійснили окремі частини Армії УНР, а також повстанські отамани. Таких погромів відбулося не менше 131. Погромницькими діями “відзначилися” і містечкові селяни-українці, для яких євреї, з якими вони співіснували в межах одного населеного пункту, були, насамперед, експлуататорами, спекулянтами, а вже потім більшовиками. Такі випадки зафіксовано у 26 містечках. Низка джерел свідчить, що українська влада намагалася надавати посильну матеріальну та юридичну допомогу містечковим євреям, які потерпіли від погромів.