Міф як історичне апріорі

Abstract

У статті здійснюється логіко-понятійна аналітика міфу як специфічної форми свідомості і способа організації людської поведінки. Розгляд концепту міфу як чинника історичного процесу виявляє два вектори його розуміння, що певною мірою вик-лючають один одного –міф як містифікація та ілюзорна ви-гадка і міф як фактична первинно-поведінкова реальність. Але те, що міф є самим життям у вищій напрузі реальності,не виключає того, що він постає тим, що заміщує, витискає реальність, натуралізуючи смисл. Усунення інстанції критичної свідомості, характерне для міфу, позбавляє людину відповідальності за свої дії і звідси –необхідність критико-аналітичного руху думкиу напрямі виявлення первинних мотивів людських дій