Обоснование антроподицеи в христологии П.А. Флоренского

Abstract

Розглядається христологія П.О. Флоренського – один з основних розділів його релігійно-філософської спадщини. Викладаються різні позиції сучасних дослідників щодо хрис-тології П.О. Флоренського. Мета статті – розкрити умови виправдання людини, концептуально викладені у христології П.О. Флоренського. Христологія П.О. Флоренського аналізу-ється в контексті Євангелії від Іоанна. Цей контекст дозволяє розглядати Христа не тільки в духовно-онтологічному аспек-ті, у Його єдності з Богом-Отцем, але також і в історично-му аспекті, а саме як Богоявлене людям Лице, яке наділяє їх духовною силою, що походить від Бога-Отця. Розглядаються основні проблеми, пов’язані із христологією П.О. Флоренського, як-от релігійний культ, антроподицея, релігійно-антропологіч-ний аспект антроподицеї. Методологія. Дослідження прове-дено на основі аналізу «конкретної метафізики» і «Філософії культу» П.О. Флоренського, які належать до пізнього періоду його творчості. В основі дослідження – історико-порівняльний метод. Наукова новизна. Показано, що в П.О. Флоренського христологія є ключем до його розуміння людини як ноуменаль-но-феноменальної двоєдності й обґрунтуванням його антро-подицеї – філософського за формою та релігійного за змістом учення про виправдання людини. Відзначається, що в П.О. Фло-ренського христологія експлікована у двох напрямах: від Бога до людини (релігійний культ) і від людини до Бога (антропо-логічний аспект антроподицеї). У релігійному культі Христос постаєу двоєдності своєї Божественної і Людської природи як Боголюдина. Висновки. У висновкахформулюється положення про те, що для П.О. Флоренського духовний шлях являє собоюдвоєдність теодицеї й антроподицеї, які ведуть людину до однієї мети – Богоспілкуванню через Богослужіння