Оцінка ефективності лізингових операцій

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячено удосконаленню теоретичних засад та розробці комплексу методів та моделей оцінювання ефективності лізингових операцій, формування ефективних методів аналізу факторів, які впливають на ефективність діяльності українських лізингових компаній. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми щодо розроблення методичних положень та відповідної системи моделей оцінювання ефективності лізингових операцій, аналізу чинників, які спричиняють статистично значущий вплив на ефективність функціонування лізингових компаній України та удосконалення існуючого понятійно-категоріального апарату аналізу ефективності лізингових операцій. У роботі відзначається, що лізингові операції на сучасному етапі в Україні є менш розвиненою формою економічних відносин у порівнянні з кредитуванням. Це може бути пояснене існуванням в методології аналізу лізингових операцій «вузьких місць», які залишаються недостатньо вивченими та висвітленими. Крім цього існуючі підходи до оцінки ефективності лізингових операцій та лізингового бізнесу загалом подекуди не відповідають сучасним реаліям економічних відносин. Мають місце і суперечливі аспекти правового регулювання лізингового бізнесу. Економічна ефективність є значно ширшою концепцією у порівнянні із рентабельністю, оскільки є більш загальною категорією, що характеризує результати, отримувані при багатьох варіантах використання ресурсів лізингової компанії. Рентабельність є однією із форм вираження економічної ефективності. Аналіз показав, що найпоширенішим методом оцінювання ефективності лізингових операцій, який активно використовують у фінансовій практиці не лише закордонні, але й вітчизняні лізингові компанії та аналітики є підхід, який ґрунтується на оцінці ефективності лізингу у порівнянні із близьким по економічній сутності видом активних операцій – банківським кредитом. Було показано, що при порівнянні лізингових угод із звичайним придбанням майна через кредитування часто не враховують важливий чинник, а саме додатковий прибуток, отриманий від обігу вивільненого через застосування лізингу капіталу, що подекуди призводить до заниженої оцінки ефективності лізингу у порівнянні із звичайною операцією купівлі-продажу. У роботі було запропоновану систему класифікації ризиків усіх учасників лізингової угоди, а саме, лізингодавців, лізингоодержувачів, кредиторів, продавців та страхової компанії. Ключовим ризиком для фінансової установи, яка задіяна у лізинговому бізнесі є кредитний ризик, оскільки лізингова операція дуже схожа до продажу забезпечених кредитних продуктів. У дисертаційному дослідженні було розроблено вісім орієнтованих на вхід DEA моделей із змінним VRS та сталим CRS ефектами масштабу. Використання у ролі вихідних змінних у DEA моделях чистого доходу від реалізації продукції, чистого прибутку та інші операційних доходів, коефіцієнту поточної ліквідності та дебіторської заборгованості дозволило врахувати довгостроковий характер лізингових угод та стійкість лізингових компаній як ключову складову їх ефективного функціонування. У ролі вхідних змінні для усіх моделей було взято сукупні активи, адміністративні витрати та інші операційні витрати, основні засоби та нематеріальні активи, собівартість реалізованої продукції та інші витрати. Із результатів оцінки CRS та VRS ефективностей функціонування українських лізингових компаній, які наведено було зроблено висновок, що незважаючи на високі темпи зростання обсягів лізингових операцій у другій половині 2020 року, лізинговий бізнес у попередньому 2019 році продемонстрував дещо вищу ефективність. Це можна пояснити тим, що у першій половині 2020 року після введення карантину спостерігалось різке скорочення ділової активності у всіх сферах економіки, викликане панічними настроями перед пандемією ковіду-19. Аналіз показав, що на результатах роботи лізингових компаній це практично не відобразилось. Так, 9 із 21 компаній продемонстрували у 2020 році зростання середнього значення CRS та VRS ефективностей. У роботі було побудовано орієнтовані на вхід DEA моделі, оскільки вони у порівнянні із орієнтованими на вихід моделями дозволяють отримати більш коректні оцінки ефективності лізингового бізнесу, оскільки керівництво лізингових компаній має у своєму розпорядженні значно більше можливостей щодо регулювання розміру саме вхідних ресурсів. Оцінка ефективності на основі DEA методології виявилась чутливою до набору вхідних та вихідних змінних моделей. У роботі було запропоновано використовувати середнє значення ефективностей на основі усіх отриманих DEA моделей. У дисертаційному дослідженні було запропоновано SFA моделі оцінювання ефективності за витратами та за прибутком українських лізингових компаній та отримано відповідні оцінки за 2019, 2020 та 2021 роки. Оскільки використання Stochastic Frontier Approach підходу є досить чутливим до вибору незалежних змінних, нами було запропоновано при аналізі ефективності витрат лізингових компаній використовувати також середнє значення отриманих оцінок на основі побудованих чотирьох моделей. Використання середнього значення ефективностей витрат дало змогу отримати комплексну оцінку ефективності, яка враховує значно більшу кількість показників діяльності лізингових компаній. Визначення факту наявності ефекту неефективності в діяльності українських лізингових компаній та встановлення аналітичного вигляду функції ефективності за витратами та за прибутком у роботі проводилось на основі перевірки відповідних статистичних гіпотез. Перевірка цих гіпотез з допомогою узагальненого тесту відношення правдоподібності на 95% довірчому інтервалі для усіх запропонованих моделей показала, що нульові гіпотези можуть бути відхилені для усіх побудованих моделей, а отже, для апроксимації границі ефективності витрат доцільно використовувати транслогарифмічну функцію. Аналіз сучасної літератури, присвяченої використанню SFA підходу для оцінки ефективності лізингового бізнесу показав, що дуже часто в них ігнорується проблема відповідності кількості спостережень і кількості незалежних змінних моделі, що у результаті призводить до недостатньої кількості ступенів свободи в таких моделях. При незначній статистичній вибірці в SFA моделях необхідно слідкувати за кількістю незалежних змінних. У роботі було запропоновано метод визначення ефективності лізингової угоди на основі порівняння як теперішніх вартостей грошових потоків, так і внутрішніх норм прибутковості при лізинговій та кредитній угоді. На відміну від існуючих методів, запропоновані моделі враховують особливості ануїтетної та класичної форми погашення кредитної заборгованості, гарантовану ліквідаційну вартість, вартість послуг та податків, що підлягають сплаті лізингодавцю. Було розроблено алгоритм оцінювання ефективності лізингових операцій на основі порівняння дисконтованих грошових потоків, які виникають при лізинговій та кредитній угодах та порівняння відповідних внутрішніх норм прибутковості. Було аргументовано, що рішення щодо прийняття чи відмову від інвестиційного проекту слід приймати знаючи значення NPV, що виражає міру зростання активів протягом корисного терміну служби, а також значення IRR, що відображає прибутковість інвестованого капіталу. Ці два показники разом можуть гарантувати прийняття більш коректних рішень. Отримані у роботі регресійні моделі дають змогу визначити набори як зовнішніх, так і внутрішніх чинників, які спричиняють найбільш суттєвий вплив на ефективність функціонування лізингових компаній. Ефективність на основі VRS припущення або BCC моделі, яка дає змогу враховувати зміну ефективності при зміні масштабу операцій, найбільш чутлива до змін адміністративних витрат, розміру основних засобів та собівартості реалізованої продукції. Ефективність на основі CRS припущення, яке передбачає пропорційне зростання вхідних та вихідних показників діяльності компаній, виявилась найбільш чутливою до зміни чистого прибутку та собівартості реалізованої продукції. Згідно із побудованими регресійними моделями, ефективність діяльності лізингодавця у більшості випадків залежить від вартості майна, що передано ним y фінансову оренду та чистого прибутку таких компаній. Побудована в статті регресійна модель дає змогу визначити детермінанти ефективність масштабу діяльності лізингових компаній України. Найбільший негативний вплив на середню ефективність масштабу 21 найбільших лізингових компаній України протягом 2019-2021 років мали адміністративні витрати і в дещо меншій мірі розмір основних фондів. Натомість зростання розміру чистого прибутку позитивно впливало на середню ефективність масштабу. Аналіз показав, що великі лізингові компанії України, незважаючи на наявність у них певних переваг стосовно у першу чергу фінансовоекономічного та ресурсного потенціалу, вищого рівня конкурентоспроможності, здатності проводити власні маркетингові дослідження та коштовні рекламні кампанії, не завжди є динамічними на фінансових ринках, оскільки змушені утримувати громіздку та велику управлінську структуру, що призводить загалом до зниження рівня ефективності масштабу їх функціонування. Усе це у більшості випадків є сигналом для керівництва та власників щодо необхідності зменшення розміру вхідних ресурсів для виходу на їх поточний рівень прибутковості.