Військово-патріотичне виховання старшокласників у системі освіти України (перша чверть ХХІ ст.)

Abstract

У дисертаційному дослідженні вивчено та узагальнено теоретикометодичні засади військово-патріотичного виховання старшокласників у системі освіти України (перша чверть ХХІ ст.). Його актуальність полягає в тому, що готовність особистості до забезпечення безпеки України визначається рівнем патріотичного та військово-патріотичного виховання громадян. Спостерігається значне зниження рівня патріотичної та військово-патріотичної свідомості серед молоді. Це зумовлено як об'єктивними труднощами перехідного періоду та соціально-економічними проблемами, так і недостатнім рівнем військово-патріотичне виховання, особливо серед учнівської молоді. Доведено, що складні й постійно змінні умови, в яких здійснюється реформування освіти, потребують нових підходів до військово-патріотичного виховання молоді, у тому числі старшокласників у системі освіти України. Збройна агресія російської федерації проти України виявила низку актуальних питань, пов’язаних із військово-патріотичним вихованням молоді, зокрема готовністю громадян України до виконання свого конституційного обов’язку – захисту незалежності та територіальної цілісності держави, любові й відданості своїй державі. Актуальність дослідження визначено виокремленими суперечностями: між важливістю створення цілісної освітньої системи виховання у військовопатріотичному напрямі та недостатнім рівнем матеріального забезпечення освітніх закладів; між потребою в інтеграції військово-патріотичного виховання в освітній процес та недостатньою розробленістю відповідного навчально-методичного забезпечення; між необхідністю системного підходу до військово-патріотичного виховання та фрагментарністю його впровадження в сучасному освітньому середовищі; між забезпеченням врахування регіональних особливостей у військово-патріотичному вихованні та уніфікованим підходом до його організації на національному рівні. За результатами аналізу джерельної бази визначено, що військовопатріотичне виховання старшокласників не знайшло цілісного висвітлення в науковому дискурсі, хоча з 2014 р. у розвідках українських учених виявлено збільшення обсягу публікацій та розширення тематики дослідження, що свідчить про актуальність проблеми. З'ясовано, що у працях українських науковців проаналізовано багатоаспектність проблеми військово-патріотичного виховання: концептуальні підходи до дослідження патріотизму (І. Бех, А. Бойко, О. Вишневський, С. Мотика, М. Чепіль та ін.); історичні аспекти як національно-патріотичного, так і військово-патріотичного виховання молоді (Е. Бородай, Ю. Буклов, В. Виздрик, О. Даценко, О. Дем’янюк, А. Науменко, О. Попович Г. Темко, М. Томчук, В. Шевченко та ін.); національно-патріотичне, громадянське виховання в контексті цілей і завдань військової освіти (А. Афанасьєв, В. Мірошниченко, М. Нещадим, Я. Романовський, В. Ягупов та ін.); основні підходи до викладання предмета «Захист Вітчизни» («Захист України») (О. Бутенко, С. Василенко, Е. Винограденко, В. Лелека, О. Остапенко, К. Пашко, М. Фука, Ю. Щирба, О. Шевченко та ін.); військово-патріотичне виховання військовослужбовців (В. Баранівський, Я. Зорій, А. Кобзар, Р. Колос, Б. Пантюхов, О. Пашкова, Я. Романовський та ін.). Мета дослідження полягає у комплексному аналізі й обґрунтуванні теоретико-методичних засад військово-патріотичного виховання старшокласників у системі освіти України впродовж 2002–2024 рр. та визначенні його тенденцій в умовах сьогодення. Аналіз поняттєво-категорійного апарату дав підстави для авторського розуміння сутності поняття «військово-патріотичне виховання старшокласників»: у широкому значенні як системний педагогічний процес, невід'ємна частина національно-патріотичного виховання, цілісна системна діяльність закладів освіти спільно з органами державної влади, громади, школи, родини щодо формування в молоді патріотичної свідомості, відданості своїй державі, готовності до захисту цілісності України; у вузькому – як взаємодія, спрямована на оволодіння військовими компетентностями, в основі яких захист своєї держави. Визначено, що нормативно-правова база з питань військової підготовки, військової діяльності, військово-патріотичного виховання, інтеграції його в шкільні освітні програми на кожному з етапів мала певні ознаки (акцент на патріотизмі; допризовна підготовка, аналіз структури і завдань сучасних Збройних сил України, вивчення основ цивільної оборони України; психологічну готовність старшокласників до захисту України; загально правові засади військової підготовки; регулювання доступу до військової інформації та захисту молоді від неправдивих даних; формування оборонної свідомості; комплексний підхід до зміцнення національної безпеки: від залучення громадян до оборонних зусиль та розвитку військово-прикладних видів спорту до популяризації технічної творчості серед молоді; впровадження обов'язкового предмета «Захист України» та участь ветеранів у патріотичному вихованні). Обґрунтовано політичні, економічні, соціокультурні передумови військово-патріотичного виховання старшокласників у системі освіти України досліджуваного періоду. Виокремлено умовні три етапи військовопатріотичного виховання старшокласників у досліджуваний період: І етап (2002–2014) – інформаційних змін та підходів до теоретичної бази військовопатріотичного виховання старшокласників у системі освіти України; ІІ етап (2014–2022) – активізація та спрямування військово-патріотичного виховання старшокласників на захист власної держави; ІІІ етап (2022–2024) – розвиток військово-патріотичного виховання в умовах активної фази російсько- української війни та інтеграція військових цінностей у систему патріотичного виховання молоді. Досліджено й охарактеризовано мету, завдання, принципи та змістовий компонент військово-патріотичного виховання молоді, який на першому етапі позначався вивченням окремих складових військової підготовки як основного джерела здобуття та поширення. На другому етапі визначено зміну пріоритетів і потреб у військово-патріотичному вихованні, посилення уваги щодо змісту програм і заходів, спрямованих на національну безпеку та оборону. На третьому етапі означено інституціоналізацію військово-патріотичного виховання, зміну назви й суті навчального комплексу «Захист Вітчизни» на «Захист України», інтеграцію військово-патріотичного виховання в освітній процес навчальних предметів старшої школи, впровадження інноваційних технологій та медіаресурсів. Доведено, що серед найбільш поширених методів військовопатріотичного виховання старшокласників переважали традиційні методи формування військово-патріотичної свідомості, інтерактивні методи, цифрові технології та медіаресурси, методи критичного аналізу інформації, цифрових та дистанційних технологій, методів симуляції та моделювання військових ситуацій, проєктів тощо. Проаналізовано групові (гурткова робота військово-патріотичного спрямування, військово-патріотичні клуби, інтегровані уроки з військовопатріотичної тематики, тренінги, майстер-класи, онлайн-курси, вебінари з військово-патріотичної тематики, групові проєкти з використанням цифрових платформ та ін.) та масові (військово-спортивні змагання, екскурсії до музеїв військових частин, зустрічі з ветеранами, патріотичні ігри («Сокіл», «Джура»), фестивалі конкурси військово-патріотичного спрямування, Всеукраїнські патріотичні челенджі в соціальних мережах, військово-історичні реконструкції, патріотичні флешмоби та акції тощо) форми військово-патріотичного виховання старшокласників. Окреслено сильні (відданість своїй державі, акцент на військовопатріотичного виховання в умовах війни; пріоритетність масових форм, використання спільних занять і вебінарів; підтримка з боку державних, місцевих та громадських організацій) і слабкі (відсутність цілісного підходу; низький рівень фінансування; відсутність окремих нормативно-правових документів тощо) сторони військово-патріотичного виховання старшокласників у системі освіти Україні. Практичне значення здобутих результатів полягає в розробці авторського вибіркового курсу «Військово-патріотичне виховання молоді в контексті геополітичних змін», який має на меті формування теоретичних засад та практичних аспектів військово-патріотичного виховання молоді в умовах сучасних геополітичних трансформацій, розвиток критичного мислення та аналітичних компетентностей для ефективної реалізації виховних стратегій у контексті національної безпеки України; створенні концепції сайту «PatriotHub» – освітнього блогу, в основі якого інтерактивне та онлайннавчання, спрямоване на засвоєння основ військово-патріотичного виховання шляхом надання доступу до інформації швидкого пошуку необхідного; розробці рекомендацій для здобувачів освіти (учнів), учителів, батьків, адміністрації; підготовці термінологічного словника з військово-патріотичного виховання для учнів та вчителів у системі освіти України. Матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися під час викладання дисциплін «Військова педагогіка», «Історія педагогіки», «Громадянське виховання» у цивільних і військових ЗВО, «Теорія і практика виховної роботи». Здобуті в процесі дослідження дані можуть слугувати підготовці нових праць теоретико-методологічного та методичного характеру, присвячених вивченню вітчизняного педагогічного досвіду. Виокремлено перспективи творчого застосування історичного досвіду військово-патріотичного виховання на сучасному етапі. Проведено пілотне дослідження, де визначено, що військово-патріотичне виховання для учнів старших класів (75%) є пріоритетним. 10% опитаних не бачать у цьому процесі важливості, а 15% – залишилися нейтральними. Це засвідчило потребу в змінах підходів до військово-патріотичного виховання молоді. Серед проблемних моментів військово-патріотичного виховання виявлено: недостатню інтеграцію військово-патріотичного виховання у навчальні програми; відсутність єдиного підходу до військово-патріотичного виховання між різними школами та регіонами; обмеженість ресурсів та інфраструктури для реалізації ефективних програм військово-патріотичного виховання, недостатня матеріально-технічна база, обмежений доступ до сучасних навчальних засобів; потребу у кваліфікованих кадрах та систематична підготовку та підвищення кваліфікації вчителів у цій сфері; відсутність популяризації та формальний підхід до військово-патріотичного виховання, відсутність зацікавлення і розуміння важливості військово-патріотичних цінностей серед молоді. Розкрито перспективні тенденції військово-патріотичного виховання молоді на сучасному етапі: стратегічність як запорука ефективності військовопатріотичного виховання молоді; виклики у сфері безпеки та військовопатріотичному вихованні молоді; інтеграція військово-патріотичного виховання в освітній процес закладів середньої освіти та профільної школи, що охоплює не лише теоретичні знання, а й практичні навички впровадження інноваційних технологій та медіаресурсів у військово-патріотичне виховання старшокласників забезпечують доступ до інформації та ресурсів, які сприяють формуванню патріотичних цінностей, зокрема застосування цифрових технологій (онлайн-, відеоуроків, онлайн-ігор, вебінарів, віртуальних екскурсій тощо).