Особливості професійної підготовки студентів-іноземців у медичних університетах України (90-ті роки ХХ – початок ХХІ століття)

Abstract

Дисертаційна робота присвячена дослідженню особливостей професійної підготовки студентів-іноземців у медичних університетах України (90-ті роки ХХ – початок ХХІ століття. У роботі обґрунтовано теоретичні та організаційні засади підготовки студентів-іноземців у медичних університетах України; з’ясовано сутність професійної підготовки студентів-іноземців; здійснено ретроспективний аналіз підготовки студентів-іноземців у медичних закладах України; визначено та проаналізовано особливості підготовки студентів-іноземців у медичних університетах України; досліджено адаптаційний компонент професійної підготовки студентів-іноземців у медичних закладах України; досліджено та деталізовано прикладні аспекти професійної підготовки студентів-іноземців; досліджено засадниче підґрунтя практичної підготовки студентів-іноземців у медичних закладах України; представлено характеристику методики викладання та психолого-педагогічного інструментарію підготовки студентів-медиків; з’ясовано виховні та організаційні засади фахової підготовки студентівіноземців. Визначено та проаналізовано низку чинників, які детермінують нагальну потребу поліпшення підготовки медиків задля розв’язання проблеми поліпшення стану здоров'я людини в умовах сучасного суспільного життя, обтяженого війнами, кризами, стресами, погіршенням стану природного довкілля, якості продуктів харчування, води, повітря тощо. Серед них називаємо: 3 ✓ екологічну кризу, зумовлену порушенням балансу між природою та життям людини, хижацьким природокористуванням; ✓ адаптацію медичних працівників до різноманітних викликів, що пов’язані із виникненням нових хвороб та порушенням психоемоційного стану хворих; ✓ ігнорування принципу природовідповідності, нехтування ним з раннього віку людського життя на користь технологіям та інформатизації; ✓ відсутність у значної кількості людей достатнього рівня культури здоров'я, невміння компетентно турбуватися про себе і запобігати хворобам; ✓ виникнення нових загроз для людського життя у фізичному, психічному, ментальному сенсах; ✓ війни як детермінанти стресів, порушення життєвої рівноваги, народження дітей з порушенням здоров’я тощо. Дисертація виконана відповідно до загального напряму науководослідницьких робіт кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка як складова комплексної наукової проблеми «Українська освіта в контексті трансформаційних суспільних процесів» (0108U007644) та кафедри іноземних мов Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського як складова комплексної наукової роботи «Розвиток іншомовної комунікативної компетентності студентів в умовах медичного університету» (0122U000033). Метою роботи є аналіз змісту й особливостей професійної підготовки студентів-іноземців у медичних університетах України (90-ті роки ХХ – початок ХХІ століття). Відповідно до мети визначено та реалізовано такі завдання дослідження: •здійснити ретроспективний аналіз теоретичних та організаційних засад підготовки студентів-іноземців у медичних університетах України; •з’ясувати історичні аспекти підготовки студентів-іноземців у медичних закладах України; • проаналізувати особливості підготовки студентів-іноземців у медичних університетах України, зокрема адаптаційного компонента професійної підготовки студентів-іноземців у медичних закладах України; •обґрунтувати засадниче підґрунтя практичної підготовки студентівіноземців у медичних закладах України; •охарактеризувати виховні та організаційні засади фахової підготовки студентів-іноземців. Нижня межа дослідження – кінець ХХ століття – є визначальною для історії формування вищої медичної освіти України. Після розпаду СРСР та здобуття Україною незалежності (1991) відбулися суттєві зміни у структурі вищої освіти, зокрема медичної. Міжнародна співпраця та перші кроки інтеграції до європейського освітнього простору вплинули на зміну програм підготовки майбутніх лікарів-іноземців в Україні. Відбулися зміни у правовому регулюванні навчання іноземних студентів, а саме ухвалення Закону України «Про освіту» (1991), Постанови Кабінету Міністрів України «Про навчання іноземних громадян в Україні» (1993), Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (1994), які визначали нові умови навчання іноземних здобувачів вищої освіти. Верхня межа – початок ХХІ століття – охоплює ключові реформи, що закріпили нову модель професійної підготовки іноземних студентів у медичних університетах України, а саме Закон України «Про вищу освіту» (2002), Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення системи освіти України» (2004), в яких визначені нові підходи до підготовки іноземних здобувачів вищої освіти, а також приєднання України до Болонського процесу (2005), що стало результатом зміни у системі вищої освіти та значною мірою підвищило конкурентоспроможність медичних університетів України на міжнародному ринку освітніх послуг. Наукова новизна і теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у тому, що вперше теоретично обґрунтовано особливості професійної підготовки студентів-іноземців у медичних університетах України (90-ті роки ХХ – початок ХХІ століття); конкретизовано історичні аспекти підготовки студентів-іноземців у медичних закладах України; обґрунтовано засадниче підґрунтя практичної підготовки студентів-іноземців у медичних закладах України; охарактеризовано виховні та організаційні засади фахової підготовки студентів-іноземців. Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати, положення і методичні рекомендації можуть бути використані при організації освітнього процесу у медичних університетах України задля професійної підготовки студентів-іноземців. Основні висновки можуть бути впроваджені в освітній процес медичних університетів України з метою підготовки фахівців для системи медицини України та інших країн. Теоретичні положення, обґрунтовані в дисертації, можуть слугувати базою при виконанні кваліфікаційних і дисертаційних робіт з педагогіки та медичної освіти. У дослідженні з’ясовано, що навчання іноземних студентів-медиків в Україні має давню історію і традиції. Умовно навчання іноземних студентів в медичних університетах України ми поділили на п’ять етапів: Перший етап: період Австро-угорської та Російської імперій. Другий етап: міжвоєнний період та німецька окупація. Третій етап: кінець Другої світової війни. Четвертий етап: 60-ті – 90-ті роки ХХ століття. П’ятий етап: інтеграція в Болонський процес – сьогодення. У розділі з’ясовано специфіку і зміст кожного з них. Основними закладами, де здобувають професію медика студенти-іноземці є: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харківський національний медичний університет, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Одеський національний медичний університет, Запорізький державний медичний університет, Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, Дніпровський державний медичний університет, Тернопільський національний медичний університет імені I.Я. Горбачевського МОЗ України, Буковинський державний медичний університет. Серед випускників медичних університетів України є представники таких іноземних країн: Ємену, Сирії, Лівану, Конго, Йорданії, Нігерії, Марокко, Ізраїлю, Кувейту, Судану, Мавританії, Ямайки, Болівії, Панами, Польщі, Німеччини, Шрі-Ланки, Камеруну, США, Іраку, Португалії, Індії, Швеції, Єгипту. Для організації набору іноземних студентів Міністерство освіти і науки України у 2003 році створило державне підприємство «Український державний центр міжнародної освіти» (УДЦМО). Основною його метою є надання можливості іноземним студентам отримати всесвітньо визнану, якісну освіту в українських університетах. У роботі доводимо, що потенціал медичних університетів України щодо навчання студентів-іноземців є достатньо високим, навчання – якісним, компетентності – досконалими, що відкриває нові можливості як для України, так і для здобувачів вищої медичної освіти з усіх країн світу. Основними формами організації освіти студентів-іноземців, які допомагають реалізувати прикладні завдання професійної підготовки іноземних здобувачів вищої освіти в Україні є лекційні, практичні та семінарські заняття; виробнича лікарська практика та стажування, де здобувачі вищої освіти отримують реальний досвід, перебуваючи у професійному середовищі; виконання здобувачами вищої освіти навчальних проектів, які розвивають практичні навички та формують компетентності майбутнього фахівця; участь у наукових конференціях, форумах, симпозіумах тощо. Задля реалізації завдань дослідження нами проаналізовано чинні освітні навчальних програми та навчальні плани тих медичних університетів України, де навчаються студенти-іноземці. Вони доводять, що існують певні відмінності у підготовці здобувачів, проте загальна структура освітнього процесу є однаковою. У дослідженні обґрунтовано і проаналізовано виховні та організаційні засади фахової підготовки студентів-іноземців, які є базовою складовою успішної інтеграції іноземних громадян в освітній простір України. Ефективність цього процесу забезпечується поєднанням індивідуального підходу, врахуванням національних, культурних та психологічних особливостей студентів, а також формуванням атмосфери взаємоповаги та толерантності. Дослідження довело, що в процесі навчання іноземних здобувачів, котрі навчаються в медичних університетах України, викладачі використовують різноманітні методи навчання, серед яких найбільш поширеними є: проблемне, командне, симуляційний метод, інтерактивні методи навчання тощо. Вищезазначені методи найчастіше використовуються у процесі підготовки іноземних фахівців медичної сфери, однак процес навчання чітко регламентований освітньою програмою, яка є основою навчання для кожної спеціальності та відповідає стандарту вищої освіти. Фундаментальний зміст виховної роботи зі студентами-іноземцями, як свідчать результати роботи, визначається такими завданнями: підсилення ролі виховної складової навчального процесу; забезпечення рівномірності обсягу наукової інформації та відповідних умов і засобів її подачі; стимулювання студентів до самостійної, творчої діяльності, яка сприяє розвитку навичок самоорганізації та тренує силу волі; розвиток умінь і навичок міжкультурної комунікації та розумової праці; виховання моральної поведінки як внутрішньої потреби особистості; психологічна підготовка студентів-іноземців до співпраці та активної взаємодії з українськими студентами та професійної діяльності; формування поваги до мови та традицій українського народу; формування самота взаємоповаги; виховання поваги до законів і правових норм України. Успішна реалізація виховних та організаційних завдань можлива за умови тісної співпраці між деканатом, викладачами, соціально-психологічними службами та студентами. Це сприяє створенню оптимальних умов для фахової підготовки, збереження національної ідентичності студентів-іноземців, широкого прилучення до української культури та адаптації до навчання в українських закладах вищої освіти.