Російсько-українська війна за матеріалами німецької газети DIE ZEIT (2014–2022 років)

Abstract

Російсько-українська війна, що розпочалася у 2014 році внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, є однією із найвизначальніших подій у новітній історії Європи. Вона спричинила радикальні зміни у системі міжнародної безпеки, зумовила переоцінку понять суверенітету, колективної безпеки й міжнародного права. Після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року ця війна перетворилася на глобальний виклик демократичному світу, актуалізувавши проблематику інформаційної політики, ролі медіа. Західноєвропейські засоби масової інформації, зокрема німецькі,відіграють провідну роль у формуванні міжнародної думки довкола російсько-українського конфлікту. Війна в Україні набула характеру гібридної, тому важливо здійснювати комплексний аналіз інформаційного простору іноземних видань у нашому випадку німецького авторитетного видання Die Zeit. У матеріалах видання поряд із публікаціями, які однозначно трактували анексію Криму та війну в Україні як порушення міжнародного права й акт агресії проти суверенної держави, на початку 2014 року з’являлися публікації, де події оцінювались неоднозначно і, не будучи прямою пропагандою, створювали сприятливі умови для сприйняття російських наративів у західному інформаційному просторі. В результаті інформаційне поле ФРН у 2014 році стало простором конкуренції між правовим і реальним підходом до оцінки війни в Україні та дали змогу розвитку альтернативним трактуванням, що послаблювали однозначне сприйняття фактів про існування суверенної України. Для української історичної науки це зумовлює потребу аналізу війни не лише як військово-політичної події, але і як елементу гібридної війни зі значним впливом інформаційного чинника. Висвітлення російсько-української війни у західних медіа вже набула певного розвитку в українських гуманітарних дисциплінах. Проте німецькомовний сегмент західного медіапростору, зокрема, видання ФРН, залишається недостатньо дослідженим в українській історичній науці. Враховуючи ключову роль Німеччини у формуванні європейської політики щодо України, дослідження, присвячені аналізу німецької преси як історичного джерела, мають фрагментарний характер. Досі відсутній цілісний системний аналіз публікацій тижневика Die Zeit. Особливо це стосується 2014року, коли формувалися базові виклади фактів щодо анексії Криму та початку російсько-української війни. Отже, наявна історіографія створює важливе методологічне підґрунтя, однак залишає відкритою нішу системного аналізу публікацій німецького видання Die Zeit як джерела для дослідження інформаційного виміру гібридної агресії Росії проти України та реакції німецького суспільства,що й визначає наукову актуальність даного дослідження. Метою дисертаційної роботи є здійснення комплексного історіографічного та джерелознавчого аналізу висвітлення російсько-української війни 2014–2022 років на сторінках газети Die Zeit, з’ясування особливості формування суспільної думки німецького медіа про Україну та Росію, простежити його еволюцію, а також визначити роль німецької журналістики у формуванні загального сприйняття у суспільстві про війну в Німеччині та Західній Європі. Для досягнення поставленої мети у дослідженні необхідно здійснити аналіз стану наукових досліджень у вітчизняній та зарубіжній історіографії, охарактеризувати джерельну базу публікацій Die Zeit за 2014–2022 рр., розкрити методологічні засади аналізу медійних джерел у контексті історичних досліджень, проаналізувати образи України та Росії у німецькому інформаційному просторі. Історіографія російсько-української війни охоплює широкий спектр підходів і дисциплінарних напрямів. Вітчизняні дослідження (Я. Грицак,О. Лисенко, Г. Касьянов, М. Дорошко, Ю. Офіцинський, В. Ільницький, М. Галів, В.Тельвак та ін.) зосереджені на питаннях причин і характеру війни,формування національної пам’яті, міжнародної реакції та медійного відображення подій. У працях українських істориків, соціологів і політологів переважає міждисциплінарний підхід, що поєднує аналіз військово-політичнихпроцесів із дослідженням інформаційних стратегій та комунікативних практик. У німецькомовній історіографії (К. Мангольдт, А. Умланд, Г. Зассен, Х. Шульце,Т. Шнайдер та ін.) особлива увага відводиться питанням зовнішньої політики ФРН, ролі ЗМІ у формуванні громадської думки, а також порівнянню німецьких і східноєвропейських моделей висвітлення війни. Хоча наявні дослідження розкривають окремі аспекти сприйняття подій в Україні,системного аналізу медіадискурсу конкретного видання, зокрема DieZeit, до сьогодні не здійснено. Міжнародна історіографія (передусім англомовна) представлена працями С.Волкера, М. Фрея, Дж. Снайдера, Т. Ґарта, які розглядають проблеми пропаганди, інформаційних війн і “гібридних” конфліктів у контексті європейської безпеки. Дослідники наголошують на зростанні ролі медіа як суб’єкта політичного впливу й чинника формування колективної свідомості. Попри значну кількість праць, проблема висвітлення російсько-української війни у конкретному європейському медійному корпусі, зокремау DieZeit, залишалася поза увагою істориків, що зумовлює наукову новизну цього дослідження. Джерельну базу дослідження становлять публікації видання DieZeit, яке у 2014–2022 рр. регулярно висвітлювало перебіг подій російсько-української війни. Враховано аналітичні матеріали, репортажі з місць подій, інтерв’ю з політичними діячами, коментарі експертів, публіцистику та колонки редакторів.Загалом опрацьовано понад 600 текстів, що дало підставу здійснити репрезентативний аналіз динаміки дискурсу. Допоміжними джерелами стали документи міжнародних організацій (ООН,ОБСЄ, ЄС, НАТО), офіційні заяви німецьких та українських урядових структур, аналітичні звіти, а також наукові та публіцистичні праці, які розкривають контекст німецького медіа середовища. Значну увагу відведено вивченню образів України та Росії у німецькій журналістиці як репрезентантів двох протилежних світоглядних систем. Методологічні засади дослідження зумовлені міждисциплінарним характером теми й потребою комплексного аналізу джерельної бази. Застосовано сукупність загально наукових, спеціально-історичних і комунікаційних методів. До загальнофілософських засад належать діалектичний принцип (як основа розуміння суперечливості й динамічності історичного процесу); аксіологічний підхід (оцінка ціннісних вимірів війни та її відображення в європейському інформаційному просторі); герменевтичний і цивілізаційний підходи (осмислення війни як зіткнення світоглядних моделей і культурних наративів). Для відтворення послідовності етапів відображення війни в DieZeit використано історико-генетичний метод та історико-порівняльний для зіставлення інтерпретацій німецької, української та міжнародної історіографії. Додатково використано інструментарій контент-аналізу, дискурс-аналізу,що дало змогу поєднати кількісний і якісний виміри дослідження. Аналіз змісту публікацій Die Zeit щодо висвітлення подій російсько-української війни демонструє виразну динаміку й поступову зміну тональності. На початковому етапі 2014–2015 роках у центрі уваги опинилися питання анексії Криму, бойових дій на Донбасі, реакції Заходу на агресію РФ, запровадження санкцій, а також оцінка дій Москви. Матеріали цього періоду характеризуються пошуком балансу між прагненням до журналістської неупередженості та необхідністю осуду агресії. У 2016–2019 рр. фокус публікацій зміщується на дипломатичний вимір конфлікту, “Мінський процес” і внутрішньополітичні дискусії у Німеччині щодо санкцій, ролі канцлера Ангели Меркель і позиції ЄС. Die Zeit у цей час виступає майданчиком для широких дебатів між прибічниками у вже налагоджених відносинах із Росією та прихильниками жорсткішої лінії на підтримку України. Проаналізований період 2020–2021 років позначений зростанням відчуття загрози нового вторгнення, посилюється риторика щодо агресії РФі водночас спроби усвідомити кризу західної політики умиротворення. На сторінках DieZeit з’являються публікації, які засуджують багаторічну залежністьФРН від російських енергоресурсів і закликають до переоцінки концепції “Wandel durchHandel” (“зміни через торгівлю”). У 2022 році після початку повномасштабної війни видання демонструє принципову трансформацію, де Україна постає країною, що уособлює боротьбу за свободу, демократію та європейські цінності, тоді як Росія визначається джерелом тероризму, провокатором і безпосереднім учасником глобальної загрози. Відбувається зміна ключових наративів: від української кризи до війни за Європу та її демократичні цінності. З’являються численні матеріали про гуманітарні наслідки війни, зокрема, про біженців, бомбардуванняі руйнації цивільних об'єктів, міжнародну солідарність, підтримку Збройних сил України, процеси переосмислення у німецькій політичній культурі (“Zeitenwende”). У дослідженні здійснено періодизацію висвітлення війни у DieZeit. Наоснові кількісного та якісного аналізу публікацій простежено процес поступового централізування України у німецькому публічному просторі. Якщо на початку війни вона сприймалася як периферійний суб’єкт, то у 2022 році вже як символ боротьби за демократію, що репрезентує спільні європейські цінності, згуртованість і стійкість в надзвичайно важких умовах. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українськійі сторіографії здійснено системний аналіз німецького видання Die Zeit контекстіросійсько-української війни за період 2014–2022 років. До основних результатівта елементів новизни належать: – уведення до наукового обігу великого корпусу німецькомовних публікацій, раніше не систематизованих у вітчизняних дослідженнях; – виділення етапів трансформації у німецькому інформаційному просторі та визначення його структурних характеристик; – розкриття механізмів зміни образу України –формування громадської думки та протидія російській дезінформації ; – поєднання класичних методів історичного джерелознавства із сучасними інструментами аналізу. Дисертаційне дослідження уточнює уявлення про функціонування медіа як історичного джерела, розкриває потенціал преси як чинника конструювання суспільної свідомості, доповнює українську історіографію новими фактами про міжнародне сприйняття війни. Теоретичне і практичне значення роботи має важливе теоретичне значення для подальшого розвитку історіографічних та медіаісторичних студій. Дослідження сприяє розширенню методологічного арсеналу істориків у сфері аналізу журналістських текстів, а також формуванню нових підходів до вивчення взаємодії історії та медіакомунікації. Практичне значення полягає у можливості використання результатів у викладанні курсів із новітньої історії України, історії Європи ХХІ століття, історіографії, джерелознавства, медіаісторії та міжнародних відносин. Матеріали дослідження можуть бути застосовані у сфері публічної дипломатії, інформаційної політики, підготовці аналітичних матеріалів для державних і наукових інституцій. Російсько-українська війна 2014–2022 років постала не лише як збройний конфлікт, але і як цивілізаційне протистояння між авторитаризмом з боку Росіїі демократичними цінностями. У цьому контексті німецька преса, зокрема DieZeit, відіграла роль не лише комунікативного посередника, але й арбітраєвропейської думки. Аналіз цього медійного корпусу дає змогу відтворити процес поступового усвідомлення масштабів російської агресії та зростання солідарності із Україною у німецькому суспільстві. Дослідження показало, як простежується еволюція у німецьких журналістських матеріалах від нейтралітету до підтримки України, що стало не лише відображенням змін у політичному курсі ФРН, але й свідченням трансформації європейської журналістики у відповідь на виклик війни.