Формування екологічної культури майбутніх викладачів професійного навчання в галузі автомобільного транспорту

Abstract

Дисертація присвячена розв’язанню проблеми формування екологічної культури майбутніх викладачів професійного навчання в галузі автомобільного транспорту. У процесі дослідження виявлені найбільш значущі суперечності та проблемні аспекти екологічної освіти та виховання молодого покоління, зокрема майбутніх педагогів. Аналіз наукової літератури та дослідження реального стану показали, що діюча система вищої освіти не забезпечує необхідного рівня сформованості у педагогічних працівників екологічної культури. Здійснено теоретико-методологічне обґрунтування процесу формування екологічної культури особистості майбутнього педагога. Зʼясовано, що необхідність цього процесу зумовлена переглядом панівної в сучасному суспільстві ціннісно-світоглядної парадигми, що ґрунтується на ідеях гармонізації взаємодії людини і природи, усвідомлення людиною себе як невідʼємного складника екологічно безпечного довкілля. Екологічна культура детермінує єдність екологічних уявлень, знань, умінь і навичок природовідповідної поведінки в навколишньому середовищі, відтак є чинником розвитку інтелігентності, цивілізованості, професійності педагога. Ефективне формування екологічної культури особистості можливе за умови комплексного та системного підходу, що враховує філософські, психологічні та педагогічні вектори розвитку цього процесу. На основі аналізу наукових джерел сформульовано зміст ключової категорії дослідження ‒ «формування екологічної культури майбутніх викладачів професійного навчання у галузі автомобільного транспорту», яка розглядається з двох позицій: з одного боку ‒ це системний процес формування екологічної свідомості, поведінки та готовності особистості до гармонізації взаємовідносин у системі «людина – природа – суспільство», а з іншого – результат у вигляді інтегральної якості, сформованої на основі емоційно-ціннісного ставлення до природи, знань й уявлень про неї, набутих умінь, навичок і потреб у збереженні та захисті довкілля від шкідливого впливу автотранспортних засобів, автомобільної інфраструктури та виробництва. Конкретизовано структуру екологічної культури викладача закладу професійної (професійно-технічної) освіти у галузі автомобільного транспорту, яка складається з екологічної свідомості, екологічного мислення, екологічної відповідальності та екологічної поведінки. Виявлено сутнісні й функціональні характеристики цих компонентів екологічної свідомості. Розроблена модель формування екологічної культури майбутніх викладачів професійного навчання в галузі автомобільного транспорту, яка ґрунтується на філософсько-методологічному, теоретичному і педагогічному базисах дослідження та передбачає системну єдність цільового, змістового, процесуального та контрольно-оцінного блоків. Ця модель є відкритою, перебуває у постійному динамічному розвитку та за необхідності може доповнюватися інноваційними дидактичними, виховними й розвивальними компонентами. Виявлені й обґрунтовані педагогічні чинники та «зовнішні» і «внутрішні» організаційно-педагогічні умови, які уможливлюють ефективне формування у студентів екологічної культури. Розкриті шляхи екологізації змісту фахової підготовки майбутніх викладачів професійного навчання в галузі автомобільного транспорту. Підготовлено методичні рекомендації щодо вдосконалення процесу формування екологічної культури майбутніх викладачів професійного навчання у галузі автомобільного транспорту. Ефективність розробленої моделі формування екологічної культури майбутніх викладачів професійного навчання в галузі автомобільного транспорту та організаційно-педагогічних умов її реалізації була доведена у процесі педагогічного експерименту. На контрольно-узагальнювальному етапі педагогічного експерименту абсолютне середнє значення якісних змін рівня сформованості екологічної культури студентів експериментальних груп за інтегральним критерієм був вищим (12,74%), ніж у студентів контрольних груп (3,93%). Це дає підставу для впровадження результатів дисертаційної роботи в освітній процес педагогічних ЗВО, які здійснюють фахову підготовку викладачів закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягають в тому, що вперше: ‒ розкрито закономірності й схарактеризовано особливості процесу формування екологічної культури студентів в сучасних реаліях вищої педагогічної освіти; ‒ виявлено сутнісні ознаки та функціональні характеристики структурних компонентів екологічної культури викладача професійного навчання у галузі автомобільного транспорту ‒ екологічної свідомості, екологічного мислення, екологічної відповідальності та екологічної поведінки; – розроблено й експериментально перевірено модель формування екологічної культури майбутніх викладачів професійного навчання в галузі автомобільного транспорту, яка ґрунтується на філософсько-методологічному, теоретичному і педагогічному базисах дослідження та передбачає системну єдність цільового (відображає спектр цілей та завдань, що реалізуються у процесі екологічної підготовки студентів у закладах вищої освіти), змістового (передбачає екологізацію змісту обовʼязкових і вибіркових освітніх компонентів, їх інтеграційно-функціональний конструкт зі спецкурсом за вибором: «Екологічна безпека автомобільного транспорту, спрямованих на формування когнітивного складника екологічної культури студентів), процесуального (характеризує педагогічну взаємодію субʼєктів освітнього процесу, особливості його організації й управління за умов ефективного поєднання традиційних та інноваційних форм, методів, технологій і засобів навчання) та контрольно-оцінного (обʼєктивно визначає рівні сформованості екологічної культури студентів) блоків; ‒ виокремлено та схарактеризовано педагогічні чинники й організаційно-педагогічні умови, які уможливлюють ефективне формування екологічної культури майбутніх викладачів професійного навчання в галузі автомобільного транспорту; – визначено критерії (мотиваційно-аксіологічний, когнітивний, діяльнісний і творчий), рівні (високий, середній, низький) та показники сформованості екологічної культури студентів із наступним їх обʼєднанням в інтегральний критерій «сформованість екологічної культури викладачів професійного навчання у галузі автомобільного транспорту». Крім того, уточнено сутність і зміст основних понять дослідження («культура», «екологія», «сталий розвиток», «коеволюція», «екологічна культура особистості педагога» та ін.), а також сформульовано авторське визначення ключової категорії ‒ «формування екологічної культури майбутніх викладачів професійного навчання у галузі автомобільного транспорту». Подальшого розвитку набули модуси структурування й узгодження змісту екологічних компонентів, які містяться у навчальних дисциплінах соціально-гуманітарного, науково-природничого і професійно-орієнтованого циклів фахової підготовки викладачів професійного навчання у галузі автомобільного транспорту, напрями ефективного поєднання традиційних й інноваційних методик і технологій навчання, умови створення активного еколого-освітнього середовища у закладах вищої освіти. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: ‒ розроблена модель формування екологічної культури майбутніх викладачів професійного навчання в галузі автомобільного транспорту може бути використана з метою підвищення ефективності процесу екологічної освіти та виховання сучасної студентської молоді різних педагогічних спеціальностей і рівнів підготовки; ‒ використання коректного тезаурусу і діагностичного інструментарію уможливлює проведення ефективного моніторингу рівнів сформованості екологічної культури студентів; ‒ вдосконалені освітньо-професійні програми спеціальності 015.38 Професійна освіта (Транспорт), навчальні плани та робочі програми навчальних дисциплін соціально-гуманітарного, науково-природничого і професійно-орієнтованого циклів, побудовані на основі культурологічного підходу, забезпечуватимуть комплексний вплив на особистісні та професійні якості майбутніх викладачів професійного навчання в галузі автомобільного транспорту; ‒ підготовлені методичні рекомендації, поради та вказівки сприятимуть вдосконаленню процесу формування екологічної культури майбутніх викладачів професійного навчання у галузі автомобільного транспорту. Подальші наукові пошуки доцільно спрямувати на: 1) вивчення процесів розвитку екологічної культури студентів у системі неперервної інженерно-педагогічної освіти; 2) екологізацію змісту навчальних дисциплін із фаху у системі неперервної інженерно-педагогічної освіти; 3) використання сучасних цифрових технологій в студентській еколого-проєктній і науково-дослідній діяльності; 4) пошук шляхів мотивації студентської молоді до створення умов і здійснення заходів екологічної безпеки у галузі автомобільного транспорту; 5) узагальнення та висвітлення зарубіжного досвіду формування екологічної культури студентської молоді; 6) методичну підготовку викладачів до формування екологічної культури студентів та ін.