Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11273
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorСпринська, Зоряна Валентинівна-
dc.contributor.authorСорокіна, Л.М.-
dc.contributor.authorЗав'ялов, Д.І.-
dc.date.accessioned2026-09-03T06:59:49Z-
dc.date.available2026-09-03T06:59:49Z-
dc.date.issued2026-
dc.identifier.issn2786-4952-
dc.identifier.urihttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11273-
dc.description.abstractУ статті здійснено поглиблений теоретико-аналітичний огляд ролі самооцінки у процесі самореалізації особистості на підставі сучасних наукових джерел. Актуальність теми обґрунтовано не загальним посиланням на значущість особистісного розвитку, а наявністю конкретної наукової проблеми: у сучасній психологічній літературі самореалізація рідко досліджується як єдиний інтегральний конструкт, натомість її емпіричні еквіваленти розпорошені між поняттями самоактуалізації, автономії, self-connection, чіткості Я-концепції, ідентичності, життєвої мети, резильєнтності, професійного самовизначення, суб’єктивного благополуччя та процвітання. У такій фрагментованій дослідницькій площині самооцінка часто описується або як окремий предиктор благополуччя, або як результат успішного функціонування, але недостатньо концептуалізується як регуляторний механізм переходу від особистісного потенціалу до реальної самореалізаційної активності. Мета статті полягає у науковому обґрунтуванні ролі самооцінки як інтегративного та медіаторного психологічного механізму самореалізації особистості. У результаті аналізу встановлено, що самооцінка не може бути редукована до високого рівня позитивного ставлення до себе. Її науково значущими характеристиками для самореалізації є реалістичність, стабільність, зв’язок із самоприйняттям, чіткістю Я-концепції, усвідомленням цінностей і здатністю діяти відповідно до них. Доведено, що самооцінка виконує роль регуляторного вузла між когнітивно-ідентифікаційними, смислово-мотиваційними, афективно-регуляторними та діяльнісно-соціальними компонентами самореалізації. Запропоновано концептуальну модель, у якій самооцінка пояснює, яким чином особистісний потенціал трансформується у життєву мету, автономну дію, професійне рішення, соціальну участь і процвітання. Перспективи подальших досліджень пов’язані з побудовою лонгітюдних, інтервенційних і крос-культурних дизайнів, здатних перевірити причинно-наслідкові зв’язки між самооцінкою та самореалізацієюuk_UA
dc.language.isouauk_UA
dc.publisherПерспективи та інновації наукиuk_UA
dc.relation.ispartofseriesПсихологія;№ 6 (64).-
dc.subjectсамооцінка, самореалізація, самоактуалізація, Я-концепція, ідентичність, життєва мета, резильєнтність, процвітання, психологічне благополуччяuk_UA
dc.titleРоль самооцінки у процесі самореалізації особистості в умовах сучасних соціокультурних трансформаційuk_UA
dc.typeСтаттяuk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові видання Кафедра психології

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Спринска З., Сорокіна Л., Зав'ялов Д..pdf374,44 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.