Мовне вираження часу і простору в структурі українських магічних текстів

Abstract

У статті досліджено семантичні особливості та формальні засоби вираження часу та простору в українських магічних текстах (на прикладі текстів українських народних замовлянь). Основним методологічним принципом лінгвістичного аналізу замовлянь визначено принцип системності. Виділено граматичні категорії та лексичні одиниці, які вербалізують час і простір. Зазначено, що семантичні особливості використання засобів вираження часу та простору стосуються змістового наповнення і функцій, які вони виконують в конкретному магічному тексті замовляння. Досліджено час і простір як компоненти сюжетної організації, змісту та структури текстів українських замовлянь. На лексичному рівні розглянуто темпоральну лексику, а саме лексеми на позначення відрізків часу, днів тижня. Показано, що в структурі українських магічних текстів час набуває семантики чуттєво-наочного характеру, конкретизує події, наповнює їх деталями. Проаналізовано прислівники часу, складні прислівникові сполучення, прийменники, прийменникові конструкції. Встановлено, що тексти українських народних замовлянь із часовими репрезентантами мають у своїй структурі лексику на позначення християнських святих. Локативна лексика представлена іменниками, вказівними та особовими займенниками, прикметниками, дієсловами з просторовою семантикою, що формують особливий хронотоп, притаманний лише українським магічним текстам. Частотними у структурі текстів українських замовлянь є конструкції описового характеру, де часопростір є організаційним центром сюжетних подій. Лінгвістичний час у текстах українських народних замовлянь не завжди лінійний; дія може бути минулою стосовно сьогодення, але майбутньою стосовно іншої минулої дії, що створює складну часову перспективу.