Знання і мудрість

Abstract

Проблема місця та меж пізнання в освітньому процесі виходить за межі суто академічного інтересу і змикається з соціально-культурними колізіями сучасної цивілізації. Ця проблема є не тільки однією з головних тем філософської рефлексії; вона безпосередньо визначається глобальними масштабами потрясінь XX століття, коли особливо серйозно постало питання про технологічні і гуманістичні ліміти використання пізнавальних результатів, про соціальну небезпеку позаморального знання, про збереження аксіологічних пріоритетів людських шукань істини. У цих умовах ціннісним принципом педагогічної діяльності стає знання, яке усвідомлює свої можливості у сфері соціальності, яке здатне втілюватися у людських долях відповідно до ідеалів гуманності, моральності та мудрості [5, 84]. Остання – постійний актуалітет усіх філософських міркувань, атрибут самодостатності кожної людини, зрештою, мета навчально-педагогічного процесу.