Репозитарій Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка!
DSpace зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10329| Назва: | Фізична терапія при больовому синдромі й втраті рухливості суглобів |
| Автори: | Закаляк, Наталія Романівна Кудлаєнко, Божена-Марія Володимирівна |
| Ключові слова: | біль фізична терапія суглоб контрактура рухливість електротерапія постізометрична релаксація |
| Дата публікації: | 2026 |
| Видавництво: | ДДПУ |
| Бібліографічний опис: | Закаляк Н., Кудлаєнко Б.-М. Фізична терапія при больовому синдромі й втраті рухливості суглобів. Шляхи розвитку рухової активності молоді України: матеріали VІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Дрогобич, 14 травня 2026 р. Дрогобич : По́світ, 2026. С. 466-473. |
| Короткий огляд (реферат): | У статті розглянуто сучасні підходи до фізичної терапії при больовому синдромі та обмеженні рухливості суглобів. Проаналізовано взаємозв’язок болю і рухової активності, визначено основні механізми формування больового синдрому різного походження, зокрема капсульного, зв’язкового та кісткового. Висвітлено підходи до оцінки інтенсивності болю із застосуванням клінічних шкал. Представлено алгоритм формування технології зменшення болю та відновлення рухливості суглобів. Описано основні засоби фізичної терапії: спокій, кріотерапію, масаж, постізометричну релаксацію, пасивні рухи, суглобову мобілізацію та електротерапію. Розглянуто причини виникнення контрактур, механізми їх формування та сучасні методи корекції. Обґрунтовано ефективність комплексного застосування засобів фізичної терапії у відновленні функціонального стану опорно-рухового апарату. |
| Опис: | Патологія опорно-рухового апарату залишається однією з провідних причин зниження якості життя населення та втрати працездатності у всьому світі. Больовий синдром і обмеження рухливості суглобів є найбільш поширеними клінічними проявами таких станів, незалежно від їх етіології — травматичної, дегенеративно-дистрофічної чи запальної. Саме біль часто виступає первинним фактором, що спонукає пацієнта звернутися по медичну допомогу, водночас він є складним багатокомпонентним феноменом, який включає сенсорні, емоційні та когнітивні аспекти [1]. Особливу увагу в сучасній реабілітології приділяють біопсихосоціальній моделі болю, яка розглядає його як результат взаємодії біологічних, психологічних і соціальних чинників. Такий підхід дозволяє більш повно оцінити стан пацієнта та обґрунтувати необхідність комплексного втручання, що включає не лише фізичні, але й поведінкові та освітні компоненти [6]. У цьому контексті фізична терапія виступає ключовим елементом мультидисциплінарної допомоги. Обмеження рухливості суглобів є важливим наслідком тривалого больового синдрому. Воно може виникати внаслідок змін у суглобовій капсулі, зв’язках, м’язах та інших структурах, що забезпечують рух. Зниження амплітуди рухів супроводжується порушенням функціональної незалежності пацієнта та обмеженням його участі у повсякденній діяльності [4]. Особливо небезпечним є формування контрактур, які значно ускладнюють процес відновлення та можуть призводити до стійкої інвалідизації. Сучасні підходи до фізичної терапії при больовому синдромі та втраті рухливості суглобів базуються на принципах раннього початку реабілітації, індивідуалізації програм втручання та поєднання різних методів впливу. Важливе значення має правильний вибір засобів фізичної терапії, серед яких провідне місце займають лікувальна фізична культура, мануальні методи, масаж, фізіотерапія та інші немедикаментозні втручання [3]. Значну роль у зменшенні больового синдрому відіграють такі методи, як кріотерапія, постізометрична релаксація, електротерапія та пасивні рухи. Вони сприяють зниженню м’язового спазму, покращенню кровообігу, нормалізації тонусу м’язів і відновленню рухливості суглобів. Водночас ефективність цих методів значною мірою залежить від правильності їх застосування та поєднання в межах індивідуальної програми реабілітації [5]. Не менш важливим є розуміння механізмів формування контрактур і своєчасне застосування заходів для їх профілактики та корекції. Розроблення контрактур вимагає системного підходу, що включає використання пасивних і активних вправ, мобілізаційних технік, розтягнення м’яких тканин та фізіотерапевтичних методів. Відновлення рухливості суглобів є тривалим процесом, який потребує послідовності, регулярності та контролю ефективності втручань. Таким чином, проблема больового синдрому та обмеження рухливості суглобів залишається актуальною як з клінічної, так і з соціальної точки зору. Ефективне її вирішення можливе лише за умов застосування комплексного підходу, що базується на сучасних наукових даних і принципах доказової медицини. Саме тому дослідження та узагальнення сучасних підходів до фізичної терапії при даних порушеннях є важливим завданням, що визначає актуальність даної роботи. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10329 |
| Розташовується у зібраннях: | Наукові видання |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| 4_Закаляк, Кудлаєнко.docx | 48,61 kB | Microsoft Word XML | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.