Моделі соціального супроводу родин з підвищеним ризиком соціального сирітства

Abstract

У роботі науково обґрунтовано та деталізовано технологічні аспекти реалізації моделей соціального супроводу родин, які належать до групи підвищеного ризику соціального сирітства. Основну увагу приділено алгоритмізації міжвідомчої взаємодії між закладами освіти, центрами соціальних служб та органами опіки, що дозволяє забезпечити раннє виявлення маркерів сімейної дефункціональності. Автором розкрито зміст екстреного та планового оцінювання рівня безпеки дитини як базового інструменту прийняття управлінських рішень у сфері захисту прав неповнолітніх. Презентовано комплексну програму соціального супроводу «Пліч-о-пліч», розроблену на засадах кейс-менеджменту. Програма інтегрує педагогічний, соціально-економічний та психологічний модулі, спрямовані на активізацію внутрішніх ресурсів батьків та відновлення їхньої виховної спроможності. Визначено систему критеріїв та індикаторів успішності соціальної інтервенції, де пріоритетним показником подолання кризи визначено формування суб’єктної відповідальності батьків за безпеку та розвиток дитини. Матеріали роботи мають практичну цінність для фахівців соціальної сфери, орієнтованих на впровадження інноваційних методик попередження соціального сирітства.