<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" version="2.0">
  <channel>
    <title>DSpace Общество:</title>
    <link>http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/8</link>
    <description />
    <pubDate>Thu, 02 Jul 2026 15:58:50 GMT</pubDate>
    <dc:date>2026-07-02T15:58:50Z</dc:date>
    <image>
      <title>DSpace Общество:</title>
      <url>http://ir.dspu.edu.ua:80/jspui/retrieve/9c7e7049-550b-436f-88e5-0274d647d56d/gerb.png</url>
      <link>http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/8</link>
    </image>
    <item>
      <title>Ерготерапевтичні моделі й підходи, що використовуються для пацієнтів з психосоціальними розладами</title>
      <link>http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10331</link>
      <description>Название: Ерготерапевтичні моделі й підходи, що використовуються для пацієнтів з психосоціальними розладами
Авторы: Закаляк, Наталія Романівна; Дутко, Антоніна-Тетяна Романівна
Краткий осмотр (реферат): У тезах проаналізовано основні ерготерапевтичні моделі та підходи, що застосовуються у роботі з пацієнтами з психосоціальними розладами. Розглянуто поведінкові, когнітивно-поведінкові, психодинамічні та гуманістичні теоретичні межі як основу практичної діяльності ерготерапевта. Описано специфіку застосування кожного підходу, їх терапевтичні можливості та вплив на відновлення функціонування, поведінки й соціальної участі пацієнтів. Узагальнено значення інтеграції різних підходів у сучасній ерготерапевтичній практиці.
Описание: Ерготерапія у сфері психічного здоров’я базується на інтеграції психологічних теорій і підходів, що дозволяють ефективно впливати на інтраперсональні та міжособистісні порушення. Розуміння психологічних концепцій є ключовою основою для оцінювання стану пацієнта та планування терапевтичного втручання [1].&#xD;
	У сучасній практиці ерготерапевти застосовують різні теоретичні підходи, серед яких провідними є поведінковий, когнітивно-поведінковий, психодинамічний та гуманістичний. Кожен із них має власні концептуальні засади та визначає специфіку терапевтичної взаємодії з пацієнтом.</description>
      <pubDate>Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT</pubDate>
      <guid isPermaLink="false">http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10331</guid>
      <dc:date>2026-01-01T00:00:00Z</dc:date>
    </item>
    <item>
      <title>Нутрітивна підтримка в ерготерапії (педіатричний аспект)</title>
      <link>http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10330</link>
      <description>Название: Нутрітивна підтримка в ерготерапії (педіатричний аспект)
Авторы: Закаляк, Наталія Романівна; Даньків, Валерія Русланівна
Краткий осмотр (реферат): У тезах розглядається роль нутрітивної підтримки в ерготерапії дітей із порушеннями розвитку та соматичними захворюваннями. Проаналізовано вплив харчування на формування функціональних навичок, розвиток та якість життя дитини. Представлено результати дослідження ефективності ерготерапевтичного втручання з елементами нутрітивної підтримки. Доведено, що комплексний підхід сприяє покращенню навичок прийому їжі, зниженню ризиків нутрітивної недостатності та підвищенню рівня незалежності дитини.
Описание: Нутрітивна підтримка є важливим компонентом педіатричної реабілітації, особливо у дітей із неврологічними порушеннями, затримкою розвитку та розладами харчової поведінки. Порушення харчування у дитячому віці можуть негативно впливати на фізичний розвиток, когнітивні функції та здатність до участі у повсякденній діяльності [4]. &#xD;
	Ерготерапія відіграє ключову роль у формуванні навичок прийому їжі, розвитку сенсомоторної координації та адаптації середовища відповідно до потреб дитини. Особливої актуальності набуває робота з дітьми, які мають труднощі з жуванням, ковтанням або сенсорним сприйняттям їжі.</description>
      <pubDate>Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT</pubDate>
      <guid isPermaLink="false">http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10330</guid>
      <dc:date>2026-01-01T00:00:00Z</dc:date>
    </item>
    <item>
      <title>Фізична терапія при больовому синдромі й втраті рухливості суглобів</title>
      <link>http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10329</link>
      <description>Название: Фізична терапія при больовому синдромі й втраті рухливості суглобів
Авторы: Закаляк, Наталія Романівна; Кудлаєнко, Божена-Марія Володимирівна
Краткий осмотр (реферат): У статті розглянуто сучасні підходи до фізичної терапії при больовому синдромі та обмеженні рухливості суглобів. Проаналізовано взаємозв’язок болю і рухової активності, визначено основні механізми формування больового синдрому різного походження, зокрема капсульного, зв’язкового та кісткового. Висвітлено підходи до оцінки інтенсивності болю із застосуванням клінічних шкал. Представлено алгоритм формування технології зменшення болю та відновлення рухливості суглобів. Описано основні засоби фізичної терапії: спокій, кріотерапію, масаж, постізометричну релаксацію, пасивні рухи, суглобову мобілізацію та електротерапію. Розглянуто причини виникнення контрактур, механізми їх формування та сучасні методи корекції. Обґрунтовано ефективність комплексного застосування засобів фізичної терапії у відновленні функціонального стану опорно-рухового апарату.
Описание: Патологія опорно-рухового апарату залишається однією з провідних причин зниження якості життя населення та втрати працездатності у всьому світі. Больовий синдром і обмеження рухливості суглобів є найбільш поширеними клінічними проявами таких станів, незалежно від їх етіології — травматичної, дегенеративно-дистрофічної чи запальної. Саме біль часто виступає первинним фактором, що спонукає пацієнта звернутися по медичну допомогу, водночас він є складним багатокомпонентним феноменом, який включає сенсорні, емоційні та когнітивні аспекти [1].&#xD;
Особливу увагу в сучасній реабілітології приділяють біопсихосоціальній моделі болю, яка розглядає його як результат взаємодії біологічних, психологічних і соціальних чинників. Такий підхід дозволяє більш повно оцінити стан пацієнта та обґрунтувати необхідність комплексного втручання, що включає не лише фізичні, але й поведінкові та освітні компоненти [6]. У цьому контексті фізична терапія виступає ключовим елементом мультидисциплінарної допомоги.&#xD;
Обмеження рухливості суглобів є важливим наслідком тривалого больового синдрому. Воно може виникати внаслідок змін у суглобовій капсулі, зв’язках, м’язах та інших структурах, що забезпечують рух. Зниження амплітуди рухів супроводжується порушенням функціональної незалежності пацієнта та обмеженням його участі у повсякденній діяльності [4]. Особливо небезпечним є формування контрактур, які значно ускладнюють процес відновлення та можуть призводити до стійкої інвалідизації.&#xD;
Сучасні підходи до фізичної терапії при больовому синдромі та втраті рухливості суглобів базуються на принципах раннього початку реабілітації, індивідуалізації програм втручання та поєднання різних методів впливу. Важливе значення має правильний вибір засобів фізичної терапії, серед яких провідне місце займають лікувальна фізична культура, мануальні методи, масаж, фізіотерапія та інші немедикаментозні втручання [3].&#xD;
Значну роль у зменшенні больового синдрому відіграють такі методи, як кріотерапія, постізометрична релаксація, електротерапія та пасивні рухи. Вони сприяють зниженню м’язового спазму, покращенню кровообігу, нормалізації тонусу м’язів і відновленню рухливості суглобів. Водночас ефективність цих методів значною мірою залежить від правильності їх застосування та поєднання в межах індивідуальної програми реабілітації [5].&#xD;
Не менш важливим є розуміння механізмів формування контрактур і своєчасне застосування заходів для їх профілактики та корекції. Розроблення контрактур вимагає системного підходу, що включає використання пасивних і активних вправ, мобілізаційних технік, розтягнення м’яких тканин та фізіотерапевтичних методів. Відновлення рухливості суглобів є тривалим процесом, який потребує послідовності, регулярності та контролю ефективності втручань.&#xD;
Таким чином, проблема больового синдрому та обмеження рухливості суглобів залишається актуальною як з клінічної, так і з соціальної точки зору. Ефективне її вирішення можливе лише за умов застосування комплексного підходу, що базується на сучасних наукових даних і принципах доказової медицини. Саме тому дослідження та узагальнення сучасних підходів до фізичної терапії при даних порушеннях є важливим завданням, що визначає актуальність даної роботи.</description>
      <pubDate>Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT</pubDate>
      <guid isPermaLink="false">http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10329</guid>
      <dc:date>2026-01-01T00:00:00Z</dc:date>
    </item>
    <item>
      <title>Шкали та опитувальники при порушеннях діяльності опорно-рухового апарату</title>
      <link>http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10328</link>
      <description>Название: Шкали та опитувальники при порушеннях діяльності опорно-рухового апарату
Авторы: Закаляк, Наталія Романівна; Рогаля, Юрій Львович
Краткий осмотр (реферат): У статті розглянуто сучасні підходи до оцінювання функціонального стану пацієнтів із порушеннями опорно-рухового апарату із використанням стандартизованих шкал та опитувальників. Проаналізовано клінічне значення візуально-аналогової шкали болю, шкали Бартела, шкали функціональної незалежності (FIM), а також спеціалізованих індексів для оцінки суглобового синдрому, включаючи суглобовий рахунок, індекс припухлості, тривалість ранкової скутості та функціональні індекси Лі і Лекена. Особливу увагу приділено Стенфордській анкеті оцінки здоров’я при ревматоїдному артриті. Визначено їхню роль у клінічній практиці фізичної терапії та ерготерапії, обґрунтовано доцільність комплексного застосування для підвищення точності діагностики та ефективності реабілітаційних втручань. Отримані результати підтверджують, що використання валідованих шкал сприяє об’єктивізації функціонального стану пацієнтів та оптимізації реабілітаційного процесу.
Описание: Порушення діяльності опорно-рухового апарату (ОРА) є однією з провідних причин втрати працездатності та зниження якості життя населення. У сучасній фізичній терапії важливе місце займає об’єктивізація стану пацієнта за допомогою стандартизованих шкал і опитувальників, що дозволяє не лише оцінити вихідний рівень функціональних порушень, а й відстежувати динаміку відновлення [1]. &#xD;
Застосування валідних інструментів оцінювання забезпечує доказовість реабілітаційних втручань, сприяє індивідуалізації програм лікування та підвищує ефективність міждисциплінарної взаємодії [2]. У клінічній практиці використовуються як загальні шкали (оцінка незалежності, якості життя), так і спеціалізовані інструменти для оцінки суглобового синдрому та ревматичних захворювань [3].</description>
      <pubDate>Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT</pubDate>
      <guid isPermaLink="false">http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10328</guid>
      <dc:date>2026-01-01T00:00:00Z</dc:date>
    </item>
  </channel>
</rss>

