http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5534 Thu, 23 Apr 2026 23:48:51 GMT 2026-04-23T23:48:51Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5973 Название: Кристалізація концепту «національна ідея» в галицькому міжвоєнному дискурсі Авторы: Яремко, Ярослав Петрович; Паночко, Михайло Михайлович Краткий осмотр (реферат): У науковій розвідці висвітлено суспільно-політичне буття Галичини міжвоєнної доби, загострено увагу на кристалізації національної ідеї – Української Самостійної Соборної Держави (УССД) – як ключового концепту в українській політичній картині світу 20-30-их років ХХ ст. Саме цей концепт-ідея став предметом дослідження, детермінувавши його мету – когнітивно-дискурсний аналіз концептуального поняття, його наповнення мілітарними смислами. Наголошено, що ідея Української Самостійної Соборної Держави дієво утверджувалася як у колах української військової еліти, так і на сторінках найавторитетнішого журналу міжвоєнної доби – «Літературно-наукового вісника». Під орудою головного редактора Дмитра Донцова журнал став знаковим інтелектуальним явищем у національно-культурному поступі. Вісник консолідував і мобілізував (ідеологічно, політично, психологічно) лави переконаних і відданих борців за державність України. Досліджено, що публікації в «Літературно-науковому віснику» стимулювали розвиток української політичної думки, розбудовуючи українську політичну терміносистему, кристалізували національну ідею, сприяли формуванню ментального «Я» українця, у якому мав домінувати націє- та державотворчий орієнтири. У контексті відновлення історичної пам’яті, знакових сторінок нашої історії осмислено витоки українського підпільного руху (Українська військова організація, Організація українських націоналістів), його місце та значення у становленні української державності. На основі когнітивного та комунікативно-прагматичного вимірів політичного терміна обґрунтовано, що кожен політонім-термін – ідеологенний, а кожен політонім-концепт – культурно значущий й ідеологічно зорієнтований. Адже політична культура нерозривно поєднана з ідеологією, яка моделює в політиці систему ідеалів та цінностей. Підкреслено, що якраз аксіологічний (ціннісний) компонент є визначальним у значеннєвій структурі концепту. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5973 2023-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5972 Название: Аналіз сучасних англомовних коміксів та їх типологія Авторы: Черниш, Оксана; Парнус, Катерина; Біляк, Ірина Краткий осмотр (реферат): У статті розглянуто сучасні англомовні комікси та їх типологію, а також історію становлення цього жанру. Стверджено, що він становить невід’ємну частину сучасної літератури й користується значною популярністю у читачів різного віку, зокрема в підлітків. Підтверджено, що комікси є за своєю суттю «мальованою історією» чи «розповіддю у картинках», яка об’єднує словесні та візуальні елементи й повідомляє про складне й серйозне просто, а саме за допомогою малюнків і мінімуму тексту. Такий спосіб подання інформації найбільш сприйнятливий і найменш вразливий. Встановлено, що численні дослідження засвідчують позитивний психологічний ефект від прочитання коміксу, а також констатують безболісне сприйняття та усвідомлення реальності читачами. Тож за допомогою графічних історій та створення певного образу персонажа можна здійснювати психологічний супровід і надавати постійну психоемоційну підтримку людям різного віку, що й зумовлює актуальність дослідження особливостей жанру коміксів. Відповідно мета статті полягає в аналізі історії походження коміксів і з’ясуванні їхнього впливу на соціальні проблеми суспільства. Зазвичай комікси різняться між собою формою та форматом. Відповідно виокремлюють щорічник або Annual, британський щорічник, щомісячні видання (Monthly), представлені серією або низкою серій, BD (Labandedessinee) (європейські комікси), вебкомікс та графічну новелу. Існує кілька підходів до класифікації коміксів залежно від їхньої форми, обсягу, стилю, жанру, сюжету тощо. Вони реалізуються в різних жанрах та притаманному їм стилі. Комікси як візуальний засіб передачі інформації успішно використовують у різних сферах, зокрема в навчанні, просвітницькій та профілактичній діяльності тощо. Показано, що вони відіграють неабияку терапевтичну роль у підтримці та збереженні ментального здоров’я, що є особливо актуальним для України, яка перебуває у стані війни. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5972 2023-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5971 Название: Словник весільної лексики бойківських говірок. Літера Ж Авторы: Хібеба, Наталія Краткий осмотр (реферат): У статті представлено один із варіантів упорядкування регіонального діалектного словника весільної лексики на прикладі бойківських говірок, укладений на основі доступних фольклорно-етнографічних матеріалів, лексикографічних та лінгвогеографічних джерел, діалектних текстів, архівів діалектологічних експедицій і власних записів авторки, зібраних польовим методом у селах Бойківщини Львівської та Івано-Франківської областей. Реєстр словника охоплює насамперед назви тематичної групи весільної лексики, яких не засвідчено в словниках та словничках бойківських говірок або які зафіксовано з іншою обрядовою семантикою чи як загальновживані. Цінними в лексикологічному та лексикографічному планах є збережені в словнику раритетні слова та вислови. До «Словника весільної лексики бойківських говірок» увійшли слова, словосполучення, описові конструкції, фразеологізми, паремійні одиниці, фрагменти зв’язного мовлення, завдяки яким змодельовано загальний уклад духовно-матеріального життя бойків. Розлогі ілюстрації не тільки виявляють текстову поведінку назв, а й наповнюють лексикон живим мовленням бойків. Ідеться про мінітексти, які виголошують під час виконання тієї чи тієї обрядодії або які мають стосунок до обрядодій, про усталені мовленнєві формули-побажання, настанови, замовляння тощо. Лексикографічна репрезентація весільної лексики бойківських говірок, уможливлена завдяки діалектологічним, етнографічним, фольклористичним джерелам, сприяє моделюванню цілісної «картини» весільної лексики в українських діалектах, а також науковим висновкам щодо формування лексики бойківського говору та її ареальної поведінки у просторі й часі. Представлений фрагмент словника – перший крок до його впорядкування, а відтак – до появи зведеного словника весільної лексики української мови, створення якого передбачає передусім потребу виробити уніфіковані принципи репрезентації зібраного говіркового матеріалу. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5971 2023-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5970 Название: Українські словотвірні феміна(і)тиви в контекстіпринципу антропоцентризму Авторы: Федурко, Марія Юліанівна; Котович, Віра Василівна Краткий осмотр (реферат): У статті активну ділянку сучасного словотворення – фемінізацію – розглянуто з позицій антропоцентризму як одного з визначальних принципів нинішньої мовознавчої науки. Його сутність корелює з тезою: пізнати мову, абстрагувавшись цілковито від людини, її носія й творця, неможливо, так само як пізнати людину, її духовний світ поза її мовою (мовленням). У контексті досліджуваної проблеми засвідчено незмінно високий упродовж останнього пів століття інтерес дослідників до творення й функціонування назв осіб жіночої статі, а також до чинників, лінгвальних і екстралінгвальних, які ці процеси стимулюють чи, навпаки, сповільнюють. Відзначено природність цього типу назв у лексичній системі української мови, їхню тисячолітню вкоріненість у питомий мовний ґрунт, а значить, і історичну тяглість, бо концепти ЧОЛОВІК і ЖІНКА належать до визначальних в україномовній картині світу. Підтверджено, що новітні феміна(і)тиви, як і похідні одиниці словника загалом, своєю словотвірною структурою актуалізують значущі для соціуму об’єкти й ділянки позамовної дійсності, фіксують способи та напрямки їх осмислення й оцінки, віддзеркалюють зміни в зовнішньому щодо мови світі. Показано, що новітні феміна(і)тиви (а це здебільшого назви жінок за професією, посадою, родом заняття, званням) перебувають на вістрі суспільної уваги й мають як своїх прихильників, так і критиків, особливо через неоковирність, немилозвучність деяких із них. Наголошено, що впорядкування підсистеми назв осіб жіночої статі вимагає від відповідальних мовців виваженого підходу. Бо, з одного боку, жінка як активний член сучасного суспільства не має бути непомітною в мові, а з іншого – за її лексичного окреслення недопустиме жодне зі структурно-системних порушень, що могло б спровокувати негативну емоцію чи пейоративну оцінку. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5970 2023-01-01T00:00:00Z