http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2013 Соціогуманітарні студії. Випуск присвячено дослідженню життя і творчої спадщини о. Кирила Селецького (З нагоди 100-ліття пам’яті) Mon, 06 Apr 2026 15:38:50 GMT 2026-04-06T15:38:50Z http://ir.dspu.edu.ua:80/jspui/retrieve/ed53522e-6987-40b2-aaff-fab9e8d378ac/Обкладинка Соціогум (1).jpg http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2013 http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2026 Название: Історія заснування перших захоронок для дітей українців у Галичині Авторы: Федорович, Анна Василівна Краткий осмотр (реферат): У статі розкрито становище дошкільної освіти на етапі її зародження в Галичині кінця ХІХ ст., зосереджено увагу на діяльності жіноцтва та духовенства у розвитку й організації перших дошкільних закладів для дітей українців; підкреслено роль Української греко-католицької церкви (УГКЦ) у підтриманні просвітництва русинів; акцентовано увагу на діяльності галицького священника Кирила Селецького, котрий першим втілив ідею відкриття захоронок для бідних дітей під проводом сестер-монахинь. Відзначено вплив жіночих благодійних товариств на розбудову дошкільного виховання в Галичині. Освічені заможні жінки розуміли потребу виховання маленьких дітей та роль громади у цьому процесі. Тому свої зусилля спрямовували на навчання жінки-матері, а також займалися організацією захоронок, презентували програми дошкільного виховання, писали посібники, поширювали освітні методики, організовували вистави, концерти, забави. Доведено важливість співпраці духівництва та жіноцтва щодо утримання сезонних і постійних дитячих закладів для опіки й виховання дітей. Завдяки цьому вдалося закласти основу для обґрунтування системи дошкільного виховання, що базувалася на народних виховних традиціях, принципах етнопедагогіки та враховувала тогочасні європейські тенденції. Зміст освіти для дітей передбачав формування культурно-гігієнічних навичок, трудових вмінь, господарсько-побутової праці, виховання малюків на принципах християнської моралі, навчання початкових математичних уявлень, співу, малювання, підготовку руки до письма та ін. З одного боку, захоронки дбали про догляд та освіту бідних дітей, а з іншого – забезпечували збереження рідної мови та національної культури, що позитивно вплинуло на подальший розвиток дошкільного виховання в Україні. Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2026 2022-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2025 Название: Духовно-сакральні та етноментальні виміри художньої мовотворчості о. Кирила Селецького Авторы: Стецик, Марія Краткий осмотр (реферат): Статтю присвячено оригінальній мовотворчості о. Кирила Селецького – душпастиря Української Греко-Католицької Церкви, письменника, просвітителя, громадського діяча, педагога, засновника двох чернечих згромаджень, «сіяча здорового зерна для свойого люду», ревного ісповідника Христової віри та майстра живого й колоритного українського слова. Окреслено роль і місце о. Кирила в національно-духовному та просвітницькому поступі у когорті діячів греко-католицької церкви, які часто брали на себе відповідальну місію – формувати й розвивати самосвідомість й самототожність народу в умовах його бездержавності та суспільних і ментальних утисків. Зазначено, що художня мовотворчість о. К. Селецького слугує ілюстрацією для розуміння складного й часто суперечливого процесу становлення української літературної мови в Галичині, для пізнання тогочасної поліфонії говіркових слів, діалектичної взаємодії живої мовної стихії та церковнослов’яні на всіх рівнях. Говіркова варіантність багатьох лексем не лише колоритно увиразнює мовні партії персонажів, а й ілюструє еволюційні етапи розвитку наддністрянської гілки української мови. Проведено паралелі з мовотворчістю Василя Стефаника. Простежено, як у різножанрових художніх та художньо-публіцистичних дискурсах К. Селецького церковнослов’янська мова трансформується в особливу дискурсивну й стилетвірну категорію, а численні церковнослов’янізми, граматично, лексично та фонетично адаптуючись до говіркової мовленнєвої стихії, експлікують наскрізну сакрально-дидактичну спрямованість. Зосереджено увагу на способах вербалізації наскрізного теоцентризму, що головно експлікується в багатій та різногранній ідіоматиці (фразеорефлексах). Автор доходить висновку, що художні, богословсько-просвітницькі, повчальні (виразно моралізаторські) тексти насичені конфесійною лексикою, яка справляє враження своєрідного духовного кліше, все ж вони (тексти) у своїй основі залишаються українськими і не створюють жодних бар’єрів у процесі сприйняття, позаяк зберігають чітко артикульовану живомовну основу. Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2025 2022-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2024 Название: Митрополит Андрей Шептицький і о. Кирило Селецький: взаємини на тлі процесів відновлення східного католицького монашества Авторы: Матковський, Іван Краткий осмотр (реферат): У статті схарактеризовано діяльність о. Кирила Селецького в контексті церковно-культурного життя другої половини ХІХ – початку ХХ ст. і розкрито вплив пароха на ієрархів Церкви. Закцентовано та тому, що ідеї душпастиря знайшли втілення у різноманітних інституціях – і не лише духовних, аби сприяти розвиткові українського суспільства: захоронках, читальнях, позичкових касах, громадських шпихлірах та ін. Особливу увагу зосереджено на взаєминах о. К. Селецького з митрополитом А. Шептицьким, їхніх спільних візіях щодо відновлення та розвиток чернецтва Української греко-католицької церкви, рівно ж на ролі та місії душпастирів серед народу. Зазначено, що процеси, які нуртували у середовищах українців-католиків, починаючи із моменту заключення Берестейської Унії (1596) і донині, досліджені лише фрагментарно. Основна причина в тому, що в епоху розвитку історичних наук, – а це ІІ-га пол. ХХ ст., українська історіографія досліджувалася в контексті вчення марксизму-ленінізму. Після 1991 р. ґрону українських істориків випало нелегке завдання відтворити правдиву історію, зокрема й історію українців-католиків. Заново були відкриті сотні і тисячі видатних представників українців, пам’ять про яких було затерто радянським режимом. Однією із таких постатей є Кирило Селецький (1835–1918), греко-католицький священник, громадський і освітній діяч. У науковій студії проведено паралелі між діяльністю о. Кирила Селецького та митрополита Андрея Шептицького. Спираючись на історичні факти та доводячи співпрацю видатних діячів, зроблено узагальнення, що саме ідеї о. Кирила, які полягали у популяризації думки про необхідність відновлення східного католицького монашества та покладення на відновлені структури виховної й освітньої ролі у суспільстві стали основою для діяльності Митрополита Андрея та бл. свмч. Климентія Шептицького. Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2024 2022-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2023 Название: Сучасне осмислення духовної спадщини О. Кирила Селецького Авторы: Марко, Наталія Краткий осмотр (реферат): У статті представлено життя та духовну спадщину Слуги Божого о. Кирила Селецького, глибокого душпастиря, засновника перших активних чернечих згромаджень УГКЦ: сестер-служебниць НДМ та св. Йосифа ОПДМ. До 1892 р в Українській греко-католицькій церкві існував лише Василіянський чин. Умови прийняття кандидаток до сестер-василіянок були досить вимогливими. Засновуючи нові згромадження, священник увів реформу, яка дозволяла українським дівчатам вступати до них без вимоги внесення посагу. У вихованні черниць акцентував на аскезі та поверненні до євангельського радикалізму. Прагнув, щоб у спільнотах заснованих ним згромаджень плекалася духовність Сходу та провадилась активна діяльність серед населення, особливо виховна праця з дітьми, тому заснував під їх проводом перші українські захоронки, що стали осередками плекання духовної та національної свідомості дитини, муравлиним трудом формували ідентичність народу. Ціль душпастирського служіння о. Кирила – привести людську душу до Бога. Серед багатьох осягнень та нагород у житті найбільше цінував дар духовного батьківства, про що особисто визнавав у листі до митрополита Андрея Шептицького. Звернення «духовний отче» було для священника найбільшою нагородою та пригадуванням про обов’язок духовного супроводу повірених йому душ. Він був духовно зрілою особистістю, знав Бога. Це знання спонукало його до постійної праці над поширенням Слави Божої, розвитком Церкви. Плодами цієї праці є живі парафії, чисельні покликання до священства та богопосвячених згромаджень. Духовні вартості ми не можемо оцінювати людськими мірками, проте численні покликання до богопосвяченого життя з парафій священника, твори, у яких він вміло та доступно навчає людину пізнавати Бога, жити за Його заповідями є незаперечним доказом величі особи Слуги Божого о. Кирила Селецького, його великого внеску у розвиток церковного життя та формування свідомості народу. У статті представлено основні принципи духовного життя, якими керувався священник. На основі публікацій, статей, дописів о. К. Селецького, які стосуються тематики духовного життя християнина, викладено бачення автором етапів розвитку духовного життя людини, його розуміння ролі духовного провідника у духовній формації особистості Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2023 2022-01-01T00:00:00Z