http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1944 Mon, 13 Apr 2026 15:04:45 GMT 2026-04-13T15:04:45Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7347 Название: Історичний шлях Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля до європейського освітнього простору (1973-2019 рр.) Авторы: Чубіна, Тетяна; Косяк, Світлана; Спіркіна, Оксана Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження – розкрити історичні етапи становлення та розвитку провідного навчального закладу системи ДСНС України – Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля з 1973 до 2019 р. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності, науковості, авторської об’єктивності, на використанні загальнонаукових методів (аналіз, синтез, узагальнення), методів емпіричних досліджень та спеціальних методів (дедукція, індукція). Наукова новизна праці полягає в тому, що вперше було здійснено комплексний історичний аналіз 46-річного шляху відомчого навчального закладу системи ДСНС України. Висновки. Основним завданням Черкаського інституту пожежної безпеки на всіх етапах його становлення та розвитку була підготовка висококваліфікованих спеціалістів для служби цивільного захисту. Відомча система освіти посідає чільне місце у вітчизняному освітньому просторі, здійснюючи свій вклад у справу підготовки інженерно-технічних кадрів для України. Рівень викладання у таких вишах є високим, а їхня історія, зокрема Черкаського інституту пожежної безпеки, – частина історії України, яка має низку особливостей, що позначилися на соціальному, економічному, політичному і культурному розвитку країни. В основі діяльності вищого навчального закладу системи ДСНС України лежить спрямування на вдосконалення навчально-виховного процесу, надання професійних знань, умінь, навичок, самореалізація особистості до творчої діяльності та безперервної освіти впродовж усього життя, формування майбутніх спеціалістів готових до повноцінного включення у соціальне і професійне життя суспільства. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7347 2019-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7346 Название: Вплив культурної лібералізації 1950-1960-х рр. на трансформацію свідомості українського радянського суспільства Авторы: Тєвікова, Ольга Краткий осмотр (реферат): Метою наукової розвідки є дослідження трансформації світогляду українських радянських громадян періоду 1950–1960-х рр., що сталася під впливом процесів лібералізації, а саме: звільнення радянського соціуму від сталінського режиму особистої влади, припинення масового терору й репресій, зменшення гіпертрофованого ідеологічного контролю над населенням у культурній та інших сферах. Окреслена лібералізація мала тимчасовий та поверхневий характер, тому кардинально не змінила основ тоталітарної системи, проте уможливила поширення деяких новаційних явищ і процесів у побуті та культурі населення, на рівні свідомості й мислення українців, що мали далекосяжні наслідки. Методологія дослідження. Наукове дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах пізнання (логічний, аналітичний, проблемний, хронологічний методи, методи аналогії, синтезу й аналізу та інших), таких історичних методах, як порівняльний, генетичний, системно-діяльнісний, соціокультурний, мікроісторичний, антропологічний, етнографічний, культурологічний, психологічного й соціологічного аналізу та ін., «усної історії». Було використано міждисциплінарний підхід, принципи історизму, системності, когнітивності, комплексності, усебічності, об՚єктивності, світоглядного плюралізму. Усе це дало змогу ґрунтовно й усебічно проаналізувати процеси трансформацію свідомості українського радянського суспільства названого часу. Висновки. Період 1950–1960-х рр. увійшов в історію України як важливий етап розвитку української радянської держави та її суспільства. Ліберальні реформи, започатковані новим політичним керівництвом, характеризувалися демократичними тенденціями і були пов՚язані зі звільненням радянського суспільства від найреакційніших рис сталінського режиму. Часткова лібералізація кардинально не змінила основ тоталітарної системи, проте уможливила поширення новаційних явищ і процесів у культурі, що зумовили трансформацію свідомості українців. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7346 2019-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7345 Название: Юліан Тарнович як дослідник польсько-українських взаємин Авторы: Наконечний, Володимир Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження полягає в реконструкції польсько-українського дискурсу редакторської та публіцистичної праці Юліана Тарновича. В основі методології дослідження лежить міждисциплінарний підхід. Провідну роль відіграв біографічний метод, сфокусований на реконструкції подій минулого крізь призму життєписів його творців. Також важливими для дослідження були загальнонаукові (насамперед історичний, логічний, аналізу та синтезу) і спеціально-історичні (порівняльний, генетичний, типологічний та ін.) методи. Наукова новизна статті полягає у спробі комплексного аналізу польсько-української проблематики в громадсько-політичній публіцистиці Юліана Тарновича. Висновки. Проведене дослідження засвідчило насиченість творчої спадщини Ю. Тарновича проблематикою польсько-українських відносин. При цьому впадає у вічі, що видатний публіцист висвітлює цю складну тему не з вузького національного становища, а з позиції загальнолюдських цінностей. На багатьох прикладах він показав, що ігнорування сильнішим звичайних людських прав слабшого, у віддаленій перспективі руйнує його самого, адже варварство стосовно ближнього породжує енергію самознищення. Відтворюючи трагедію лемків в 1930–40-х рр., дослідник не приховує і вчинків польських друзів українського народу, що ціною власного життя рятували сусідів від жаху новітнього геноциду. І хоча такі свідчення були поодинокими, та саме вони, слушно переконує Ю. Тарнович, дають надію на польсько-український консенсус ціною відновлення історичної справедливості та вшанування пам’яті безневинних жертв. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7345 2019-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7344 Название: Організація боротьби репресивно-каральних органів проти українського визвольного руху: невідомі інструктивні документи (1945 р.) Авторы: Ільницький, Василь Іванович Краткий осмотр (реферат): Мета статті – ввести до наукового обігу інструктивні документи радянських репресивно-каральних органів про організацію та форми і методи проведення боротьби із українським визвольним рухом у західноукраїнських областях України. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше вводяться до наукового обігу невідомі інструктивні документи про організацію боротьби репресивно-каральних органів – наказ військам Львівського воєнного округу (13 січня 1945 р.) про різнобічну допомогу радянським партійним органам, структурам НКВС і НКДБ органам у боротьбі із ОУН і УПА та вказівки заступника народного комісара внутрішніх справ УРСР генерал-лейтенанта Строкача, подані на нараді командирів частин 82 сд (25 листопад 1945 р.). Висновки. Отже, репресивно-каральна система у боротьбі з визвольним рухом на західноукраїнських землях користувалася низкою форм і методів, які під час боротьби «відточувалися». Відповідно вони відзначалися ефективністю та завдавали націоналістам відчутних втрат. Сподівання радянської адміністрації на швидке та повне знищення визвольного руху не виправдалися, оскільки він користувався підтримкою населення та, зі свого боку, обирав оптимальну модель функціонування у відповідний період. Саме тому репресивно-каральний апарат під час боротьби з українськими націоналістами змінював власні завдання. Хоча впродовж усього періоду боротьби основна ставка робилася на силове врегулювання конфлікту. Так, якщо на початковому етапі боротьби застосовувалися широкомасштабні операції, то уже наприкінці 1946 – початку 1947 р. силовики проводили операції невеликими маневреними відділами супроти конкретних повстанських підрозділів чи окремих діячів підпілля (районних, надрайонних, окружних і крайового проводів ОУН), дислокацію яких виявила агентура. Ці зміни давали радянським силовикам можливість, діючи малими групами, за наявності точних агентурних даних, охоплювати більшу територію і ліквідовувати націоналістів, які залишилися. Нещодавно нами були віднайдені два документи, які розширюють уявлення про масштаби боротьби радянської системи із українським визвольним рухом, суттєво розходяться із офіційною картиною, поданою в офіційній радянській пропаганді. Відзначимо, що публіковані документи є важливим джерелом до комплексного дослідження репресивної політики радянської адміністрації у західноукраїнському регіоні загалом та протистоянні із українським визвольним рухом зокрема. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7344 2019-01-01T00:00:00Z