http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1938 Mon, 13 Apr 2026 15:05:21 GMT 2026-04-13T15:05:21Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2161 Название: Початок збройної агресії Росії проти України за матеріалами газети "Нью-Йорк Таймс" (27 лютого - 4 березня 2014) Авторы: Петречко, Олег; Масненко, Віталій Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження: проаналізувати відображення початкового етапу російської агресії проти України на сторінках газети «Нью-Йорк Таймс». Методологія дослідження базується на принципі науковості, а також на використанні загальнонаукових методів, зокрема, методів аналізу і синтезу, а також методу контент-аналізу. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в історіографії було зроблено висновок щодо недієвості російської пропаганди, спрямованої на американське суспільство, у перші дні військової агресії Росії проти України. Висновки. Газета «Нью-Йорк Таймс», з моменту захоплення військовим російським підрозділом будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, приділяла багато уваги російській агресії проти України. За період з 27 лютого до 4 березня кожен номер газети містив матеріали, які безпосередньо висвітлювали російську агресію чи торкалися цієї проблеми опосередковано. Автори матеріалів оперативно висвітлювали поточну ситуацію, а з урахуванням різниці у часі між Україною та США, репортажі в електронній, а подекуди і у друкованій версії газети могли з’являтися того ж календарного дня, що і коментована подія. Події в Україні висвітлювалися доволі повно та об’єктивно, наводилася позиція як української, так і російської сторони, висловлювання мешканців Криму. Спроби російської пропаганди сформувати негативне ставлення американського суспільства до України та Революції Гідності не мали успіху. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2161 2021-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2160 Название: Взаємовідносини влади та опозиції в Україні у 2010-2013 рр. Авторы: Денисенко, Вадим Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження полягає у виділенні основних методів боротьби режиму Януковича з опозиційними партіями та їх ключовими лідерами. Методологія дослідження заснована на принципах об’єктивності та історизму, залученні загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння) і спеціально-історичних методів (діахронного, синхронного, історико-генетичного та ретроспективного). Наукова новизна полягає у системному вивченні методів боротьби оточення Віктора Януковича з політичними опонентами та демонстрації їх ролі в побудові режиму особистої влади четвертого Президента України. Висновки. Показані особливості політико-правової ситуації в Україні в період становлення режиму Януковича. В дослідженні охарактеризовано та проаналізовано специфіку розгортання кримінального переслідування лідерів опозиційного табору. На прикладі аудиту діяльності уряду Юлії Тимошенко (2007–2010) та подальшого кримінального переслідування лідерки уряду та голови політичної сили «Батьківщина» показано перший етап зачищення політичного поля в Україні та основні етапи кримінального переслідування лідера «Помаранчевої верхівки» – Юрія Луценка. На фоні політичного переслідування більше ніж двадцятьох соратників Тимошенко описано процес підготовки та реалізації проєкту податкової реформи за авторством В. Януковича і С. Тігіпка. Подано короткий аналіз основних положень цієї реформи та описано реакцію бізнес-еліт Україна на неї. Зокрема, автором здійснена спроба показати роль та методи боротьби близьких до Партії регіонів осіб у розколі Податкового майдану і подальшого переслідування його організаторів та учасників. Особливу увагу в дослідженні приділено боротьбі режиму В. Януковича проти праворадикальних та націоналістичних рухів. Описано процес фальсифікації справ проти членів окремих націоналістичних організацій та рухів («Тризуб», «Патріот України», «Соціал-Національна Асамблея»), що діяли на Запоріжжі та Київщині. Приборкання опозиційних до Партії регіонів та режиму сил, здійснювалося і за допомогою підкупу або ж через пропозиції державних преференції бізнес-елітам. Важливим джерелом у виявленні осіб, які були корумповані у такий спосіб режимом, стала так звана «амбарна книга» партії регіонів. З метою окреслення масштабів та виявлення основних фігурантів цих підкупів здійснено спробу аналізу її записів. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2160 2021-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2159 Название: Шлях до єднання: ідея створення світового Конгресу Вільних Українців Авторы: Вахнянин, Анна Краткий осмотр (реферат): Історія української діаспори є невід’ємною складовою історії України. У статті простежено шлях зарубіжних українців до об’єднання для відстоювання інтересів всього українського народу. Можна навести приклад успішного досвіду єврейського народу, який віками був розпорошений, але у 1936 р. об’єднався у Світовий єврейський конгрес, а згодом зумів проголосити Державу Ізраїль. Тому мета цього дослідження – простежити зародження ідеї консолідації зарубіжних українців та створення єдиного координаційного органу для українського народу в різних куточках світу в 1920-х рр., її поступову еволюцію та практичні кроки до втілення. Методологія. Для розв’язання поставленої мети було застосовано методи: 1) історичного порівняння (зокрема, досвіду консолідації українського та єврейського народу); 2) аналізу та синтезу історіографії і джерельної бази; 3) індукції та дедукції. Наукова новизна полягає у комплексному поетапному простеженні обставин скликання СКВУ. Висновки. У 1920-х рр. сформувалися потужні осередки політичної української еміграції, які прагнули відновити соборність та незалежність України. Однак єдності між ними не було з огляду на те, що в 1917–1920-х рр. вони боролися одне з одним за владу в Україні. Першим із авторитетних політичних лідерів, хто усвідомив необхідність консолідації, був Симон Петлюра. Його соратники, серед яких О. Шульгин та В. Приходько, у 1930-х рр. зробили перші спроби скликати Світовий конгрес українців. Ця ідея отримала підтримку в Галичині та США, але втілити її в міжвоєнний період українці не зуміли. Аналогічні процеси простежуємо в зазначений період і серед єврейської діаспори, однак їм вдалося у 1936 р. скликати конгрес, а у 1948 р. вони домоглися створення власної держави. Через нездатність до створення політичними лідерами в еміграції єдиного координаційного осередку, легітимними представниками українського народу під час та після Другої світової війни були дипломати СРСР та УРСР. Передумовою до скликання Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ) вважають створення у 1947 р. українцями американського континенту Панамериканської української конференції (ПАУК), одним із ключових завдань якої визначалося зорганізувати конгрес. Активним лобістом ідеї єдності українців та створення організаційної надбудови у повоєнний період був А. Мельник. ПАУК впродовж 1950–1960-х рр. здійснила декілька спроб скликати конгрес, але жодна не увінчалася успіхом. Тому напередодні відкриття СКВУ частина зарубіжних українців зневірилися у здатності ПАУК довести цю справу до успішного завершення. Однак у січні 1967 р. ПАУК оприлюднила маніфест про скликання СКВУ, розгорнула активну пропагандистську кампанію, і у листопаді тривалий шлях українського народу до консолідації увінчався результативно. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2159 2021-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2158 Название: Внесок родини Мошинських у громадське та культурне життя української діаспори у другій половині ХХ ст. Авторы: Музичко, Олександр Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження полягає у здійсненні аналізу внеску родини Мошинських у суспільний та культурний розвиток Європи та США ХХ ст. Методологію дослідження обрано з урахуванням поставленої мети та специфіки об’єкта і предмета дослідження. Базисом є система методів наукового пізнання: формальної логіки з метою з’ясування змісту досліджуваних питань; теоретичний – для аналізу наукової літератури; метод системного аналізу – для узагальнення особливостей історіографічної та меморіальної ситуації. Використано також емпіричний, порівняльний, проблемно-хронологічний та джерелознавчий методи. Наукова новизна публікації полягає у тому, що заявлена тема вперше комплексно висвітлена в історіографії. Висновки. Родина Мошинських уособлює феномен збереження української ментальності та культури поза межами Батьківщини. Живильним джерелом для представників родини стали мистецькі студії, зміст і сенс яких полягав у поєднанні модерних мистецьких течій з традиційними, народними, українськими. Усі члени родини продемонстрували приклад вдалого поєднання реалізації мистецького натхнення з громадською діяльністю, що була спрямована на захист національних інтересів українців. Велике значення мав досвід родини у відстоюванні консервативних, релігійних, цінностей. Феномен родини Мошинських був усвідомлений вже сучасниками, які розглядали його як ідеальну модель для українських родин у діаспорі. Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні джерельної бази, зверненні до усних джерел, родинних архівів. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2158 2021-01-01T00:00:00Z