http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/156 Sat, 11 Apr 2026 16:00:34 GMT 2026-04-11T16:00:34Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/4679 Название: Мовний образ-концепт ВОЛЯ в репрезентації поета Петра Карманського Авторы: Федурко, Марія Юліанівна; Федурко, Оксана Миронівна Краткий осмотр (реферат): У статті з’ясовано характер представлення у віршах збірки Петра Карманського «За честь і волю» одного з найважливіших для україномовної картини світу компонента – мовного образу-концепту ВОЛЯ. Наголошено, зокрема, на часі й обставинах виходу збірки та на творчій еволюції автора, пояснено, чим зумовлений вибір об’єкта й предмета аналізу, та окреслено сутність основного поняття й терміна, якими оперують автори, – «мовний образ-концепт». Установлено, що в досліджуваних текстах актуалізовано насамперед такі параметри цього концепту, як історико-патріотичний, психо-емоційний та морально-етичний; продемонстровано його гіперо-гіпонімічну природу та розкрито характер образно-асоціативних зв’язків. Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/4679 2022-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/4445 Название: Василь Васильович Німчук і проблеми cучасної української словотвірної морфонології Авторы: Федурко, Марія Юліанівна Краткий осмотр (реферат): У статті йдеться про внесок В.В. Німчука в розв’язання проблем української словотвірної морфонології. Її мета – продемонструвати вагомість основних положень статті В.В. Німчука «До питання про афіксальний словотвір» для з’ясування природи та етимології розширювачів афіксальних морфем як складників дериваційних актів. Встановлено, що В.В. Німчук мав власне розуміння поняття й терміна «аглютинативне словотворення», позаяк охоплював ним тільки випадки поєднання словотворчих афіксів із незмінюваними словами, а також тими чи тими словоформами змінюваних слів. У своїй статті він засвідчив слушність думки, що аглютинативне словотворення активно послуговується нарощеними суфіксами, забезпечуючи в такий спосіб чітке й вільне прочитання словотвірної структури похідного слова, а також довів, що нарощувані на той чи той суфікс сегменти є з походження не будь-якими довільними елементами, а значущими, тобто морфемами, які з певних причин асемантизувалися й, відійшовши до словотворчого афікса, стали виконувати в слові лиш формальну функцію. Виявлено, що такі структури вчений окреслював терміном «суфікси», очевидно, похідні суфікси, хоч вони в значеннєвому плані не відрізняються від первинних, вихідних. Показано, що значущість праці В.В. Німчука для морфонологічної теорії полягає не лише в тому, що в ній розкрито механізми постання розширених аломорфів словотворчих морфем, а й у тому, що досліджено історію постання суфіксів -шн-, -ка-, які в інтерпретації авторки постають морфами доволі продуктивних і активних морфем {-Н-} та {-А-}, морфами нарощеними, що містять у своєму складі субморфеми – елементи, формально збіжні з морфемами (питомими чи запозиченими), але які виконують в ході дериваційної процедури функцію пристосування словотворчих морфем. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/4445 2023-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/4444 Название: Онімний простір інтелектуальних романів В. Домонтовича Авторы: Федурко, Марія Юліанівна Краткий осмотр (реферат): У статті йдеться про оніми в інтелектуальних романах В. Домонтовича (Віктора Петрова) «Дівчина з ведмедиком», «Доктор Серафікус», «Без ґрунту». Автор виходить із настанови, що власні назви – це особливий тип словесних знаків, які виділяють і ідентифікують одиничні об’єкти та яким належить суттєва роль у реалізації авторського задуму, презентації його філософських і морально-етичних узагальнень. Оніми – потужний засіб образотворення, кодування декодування смислів; вони орієнтують читача в текстовому просторі, допомагаючи проникнути в задум автора, осягнути його культурно-філософські й життєві пріоритети та цілі. Установлено, що онімний простір кожного з аналізованих творів структурують різні онімні поля – антропонімне, топонімне, ідеонімне, побудовані специфічно, що корелює з їхньою ідейно-тематичною своєрідністю. Показано, що в кожному з текстів ядро онімного простору становлять антропоніми – реальні (міфоніми й теоніми, імена, прізвища, часом по батькові філософів, правителів, політичних діячів, письменників, художників, учених, композиторів, артистів, літературних героїв) і вигадані. Підтверджено, що в аналізованих текстах топонімне поле – ядерно-периферійне; його домінанти – урбаноніми й ергоніми, тоді як ойконіми та хороніми порівняно нечисленні. Ідеоніми як периферія онімного простору найбагатше представлені в «Докторі Серафікусі». Усі згадані одиниці проаналізовано також у структурному плані й підтверджено їхню вагому роль у витворенні жанрової своєрідності аналізованих творів, автор яких орієнтований на зображення духовного єства людини в часі ворожих до неї суспільних катаклізмів, тотального науково-технічного прогресу, руйнування ідеалів і втрати національно-культурних коренів. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/4444 2021-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/4443 Название: Людські взаємини крізь призму мови Авторы: Федурко, Марія Юліанівна Краткий осмотр (реферат): Проаналізовано листування письменника Володимира Винниченка та його дружини Розалії Лівшиць з метою характеристики кожного з них як мовних особистостей. Установлено, що це спілкування двох інтелігентних людей, які мають теплі почуття один до одного, що й відображено у їхньому мовленні. Показано, що в текстах листів доволі частотні, передусім у звертаннях, прикметники дорогий/дорога, ніжна, світла, кохана, ясна, єдина, бідна, звертання-оказіоналізми (Коха, Діта, Манюня, Голуба, Нунка), меліоративи (зіронька, голубонько, дитинко, дитинчутка), окличні речення, повтори, перифрази, займенник мій (моя, моє) та інші засоби інтимізації й експресивізації висловлень Sun, 01 Jan 2017 00:00:00 GMT http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/4443 2017-01-01T00:00:00Z