http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/8064 2026-04-04T21:56:35Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9097 Название: Імплементація китаєзованого марксизму у практиках міжкультурної комунікації ініціативи "Один пояс, один шлях" Авторы: Ярмоліцька, Наталія Краткий осмотр (реферат): Метою статті є визначення особливостей прогностиної моделі імплементації китаєзованого марксизму в міжкультурній комунікації ініціативи «Один пояс, один шлях». Методологія дослідження. Теоретико-методологічною основою даного дослідження стали структурно-функціональний і компаративний підходи, а також аналітико-описовий, історичний, порівняльно-типологічний,зіставно-порівняльний методи, метод раціональної реконструкції та методи соціокультурного та проблемно-категоріального аналізу. Наукова новизна. В даному досліджені зроблено новий внесок у висвітленні цілісного систематичного знання філософських та політологічних засад прогностичної науково обґрунтованої моделі імплементації китаєзованого марксизму в міжкультурній комунікації китайської ініціативи «Один пояс, один шлях». У результаті дослідження було встановлено, що китайська ініціатива «Один пояс, один шлях» стала найбільшим проектом ХХІ століття, «Новим Шовковим шляхом», який став морським та сухо-путним коридором між країнами. Китай це країна в якій домінуючою ідеологією є марксизм. Проте це особливий марксизм, історія якого вже майже століття продовжує адаптацію до китайських реалій, які поєднали в собі основні принципи марксизму зі специфікою і традиціями Китаю. Історичний процес китаєзації марксизму став досить три-валим процесом просування марксистських теорій, на основі великої практики і заглибленням в китайське суспільство. Висновки. Можна констатувати, що історичний процес китаєзації марксизму й запропонована Сі Цзіньпіном ініціатива «Один пояс, один шлях», як теоретично, так і практично основується на марксизмі, в його китайській інтерпретації, а саме «китаєзованому марксизмі». Слідуючи марксистській теорії, яка має забезпечувати теоретичну передумову для спільного будівництва ініціативи «Один пояс, один шлях», Китай продовжує йти обраним курсом і творчо розвивати марксизм, який відповідає обраному шляху реформ і відкритості й подальшому будівництву «соціалізму з китайською специфікою нової доби» 2024-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9096 Название: Соціально-гносеологічні аспекти моральності у художньо-філософському контексті Авторы: Янко, Жанна Краткий осмотр (реферат): Метою статті є аналіз проблем моральності як основного стрижня людської особистості та водночас ціннісних підвалин пізнання суспільних реалій межі ХІХ–ХХ століть та сучасності, звертаючись до праць і творів Івана Франка. Методологія. Засобами досягнення поставленої мети є принципи і категорії метафізики та діалектики, філософської антропології, ціннісний та соціокультурний підхід, феноменологічний та герменевтичний дискурси, методи дедукції, індукції, компаративістики. Наукова новизна. Нинішні соціальні реалії в українському суспільстві можна схарактеризувати як такі, що сформувалися, внаслідок військово-збройної агресії сусідньої ерефії та постають як терористичні та геноцидні по відношенню до українського народу і кожної людини, що мешкає на територіях України, включно з окупованими на сьогодні українськими землями. Україна та українці опинилися в горнилі нищівної глобальної чи світової війни, тому потребують спеціального аналізу для розуміння моральних коренів як опор у містку до виходу з гуманітарної прірви. Морально-етичні категорії розглядаються як основоположні та смисложиттєві крізь призму ідей та образів творів Івана Франка. Морально-етичні, людиноствердні, гуманістичні ідеї мають стати міцним фунда-ментом, на якому відбудовуватимемо українське суспільство після Перемоги над ворогом-агресором. Висновки. Військова агресія створила низку кризових явищ в українському суспільстві, що водно-час виявила та призвела до криз найбільше у морально-духовному стані українців. Має місце взаємозв’язок історико-культурного поступу українського суспільства минулого періоду межі ХІХ–ХХ століть та сучасного розвитку на зламі тисячоліть. Орієнтирами для досягнення та втілення загальнолюдських мораль-них цінностей з метою реалізації щасливого життя кожної людини можуть стати ідеї та образи, запропоновані у філософських, публіцистичних та художніх творах Івана Франка, що акумулюють в собі актуальність і тепер. 2024-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9095 Название: Iнновацiї в релiгiйному життi України: релігійне протистояння в умовах повномаштабної російської агресії Авторы: Чупрій, Леонід; Льовкіна, Олена; Далекорей, Арсеній Краткий осмотр (реферат): Метою статті є дослідження особливостей впливу релігійного чинника, зокрема діяльності Російської православної церкви, Української православної церкви МП на українське населення в умовах російської агресії. Методологічну основу дослідження складуть загальнонаукові методи (аналізу, синтезу, логічний, системний, абстрагування тощо) із залученням методів дедукції, індукції, проблемної хронологізації, класифікації і критики джерел, конкретно-пошукового, порівняльно-історичного, ретроспективного, що дасть можливість створити репрезентативний, достовірний джерельний комплекс дослідження. Наукова новизна полягає в дослідженні особливостей прояву релігійного чинника в умовах повномасштабного російського вторгнення. Зокрема зазначається, що в умовах посилення зовнішніх загроз зокрема повномасштабного російського вторгнення відбувається певна функціональна трансформація релігії, яка спрямовується на виконання насамперед цiннicноформуючих, cуcпiльноконcолiдуючих та безпекових функцій. Висновки. В статті підкреслено, що в умовах російської агресії Українська православна церква МП та РПЦ несуть значну загрозу національній безпеці нашої країни, виконуючи деструктивні функції та намагаючись дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію всередині країни. Акцентовано увагу на тому, що для протидії деструктивним проявам Української православної церкви МП, Верховна Рада України прийняла законопроєкт, спрямований на усунення ризиків для національної безпеки з боку релігійних організацій, які підтримують зв'язки з росією, оскільки він містить норми, що забороняють українським релігійним організаціям належати до релігійних організацій, які мають місцезнаходження або керівний центр у країні, що здійснює збройну агресію проти України. 2024-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9093 Название: Аерокосмос як метафора постгуманізму Авторы: Ушно, Ірина Краткий осмотр (реферат): Мета роботи полягає в дослідженні аерокосмосу як метафори постгуманізму та аналізі його значення в контексті трансформації уявлень про людину під впливом технологічного прогресу. Постгуманізм, як філософський напрямок, ставить питання про зміну людської ідентичності в умовах зростаючого впливу технологій, і аерокосмос слугує символом цих змін. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході, що включає філософський аналіз постгуманістичних концепцій у поєднанні з дослідженням сучасних космічних технологій та наукових відкриттів. Використано також культурологічні та етичні підходи для розгляду аерокосмосу як метафори, що поєднує в собі фізичні та метафізичні аспекти трансформації людства. Наукова новизна роботи полягає в оригінальному осмисленні аерокосмічного простору як філософської метафори, що символізує вихід за межі антропоцентричних поглядів на людину. В першій частині актуалізуються історико-філософські аспекти виникнення терміну «постгуманізм». В другій частині звертається увага на аерокосмічний простір, що виступає втіленням не лише науково-технічних амбіцій людства, але й філософських прагнень до трансформації самої людської сутності та виходу за межі традиційних уявлень про життя на Землі. В третій частині підкреслюється, що у космічному контексті кінець антропо-центризму є не лише філософським викликом, але й практичною необхідністю. Це переосмислення може допомогти нам краще зрозуміти нашу роль у всесвіті і підготуватися до майбутньо-го, де людина буде лише одним із багатьох суб’єктів у складній мережі життя, технологій і космічних об’єктів. У статті показано, що аерокосмос не лише втілює технологічний прогрес, але й виступає метафорою еволюції людської природи, де космічні досягнення відіграють важливу роль у переосмисленні меж людських можливостей. Висновки підсумовують, що аеро-космос у філософії постгуманізму є багатогранною метафорою, яка відкриває нові перспективи для розуміння змін у людській природі. Освоєння космічного простору, розвиток біоінженерії, штучного інтелекту та кіборгізації символізують прагнення до подолання фізичних і біологічних обмежень. Це також піднімає низку етичних питань, пов’язаних із відповідальністю за наслідки технологічного прогресу та взаємодією людини з космічним середовищем. 2024-01-01T00:00:00Z