http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/8062 2026-04-04T22:10:58Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9065 Название: Тенденції наукової раціональності в суспільстві новітніх технологій Авторы: Ткаченко, Олександр; Яремчук, Остап Краткий осмотр (реферат): Метою статті є філософський аналіз основних характеристик феномену наукової раціональності в сучасних умовах, актуалізація особливостей та потенціалу постнекласичної раціональності та, зокрема, людиновимірні методологічні зміни в самій науці в умовах експлозивної експансії новітніх технологій для з’ясування причин виникнення та сутності антропологічних викликів. Методологія. У з’ясуванні сучасного дискурсу суті, критеріїв та визначення раціональності важливим став критико-рефлексивний підхід. Порівняльно-історичний метод дав можливість виявити особливості постнекласичної наукової раціональності. Теоретичний базис представляють дослідження представників філософії науки, які спрямовані на осмислення сутності та ролі сучасного типу наукової раціональності у вирішенні соціокультурних проблем суспільства. Наукова новизна. Особливістю постнекласичної епістемології раціональності є не тільки розуміння суб’єкта і об’єкта як єдиної самоорганізаційної системи, але аналіз пізнавальної діяльності людини з позицій конструктивного реалізму. На основі сучасних ідей синергетики досліджено зв’язок між особливостями сучасної наукової раціональності і розвитком новітніх технологій. Наголошено, шо технологізація сучасного життя не повинна вступати в протиріччя з онтологічними рівнями людини: фізичним, душевним, духовним. Одухотворена раціональність здатна подолати прагматизм, натуралізм сучасної цивілізації і може допомогти людині віднайти смисл свого існування і призначення. Висновки. Зміни меж «людського» в контексті постнекласичної парадигми складності передбачає зорієнтованість на методологічний арсенал синергетики, трансдисциплінарності, метафізики тотальності та інші. Розуміння новітніх технологій як системотворчих феноменів, актуалізує потенціал нелінійної методології, завдяки якій ми можемо глибше зрозуміти закономірності складних самоорганізаційних систем. 2025-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9064 Название: Людина в просторі новітніх технологій: діалектика суб'єкта та об'єкта Авторы: Ткаченко, Олександр; Вологін, Юрій; Богданович, Іван Краткий осмотр (реферат): Метою статті є аналіз взаємодії новітніх технологій і людини в контексті діалектики суб’єкта та об’єкта як фундаментального філософського принципу, обґрунтування можливостей розв’язання проблем і суперечностей, які при цьому виникають. Методологія. Засобами досягнення поставленої мети постає сама діалектика, виражена через необхідні категоріальні зв’язки. Поєднання методів філософської антропології, філософії техніки та технологій дало змогу звернути увагу на важливі аспекти ситуації людини в технологічному середовищі. Наукова новизна. Ситуацію перебування людини в технологічній реальності, на наш погляд, не можна зводити або до суб’єктивного, або до об’єктивного, адже є небезпека усунення не тільки протилежного поняття, але і руйнування того поняття, до якого все зводиться. Відносини між людьми, технологіями і світом потрібно розуміти як симбіотичні та опосередковані, а не розділені та інструментальні. Розв'язання проблеми становлення суб’єктності розвитку людства повинно спиратись на культуру проєктування «людиновимірних систем». Тенденції приниження вартостей суб’єкта в людині створює її «одномірність», яка або блокує процеси вираження багатства суб’єктивного світу, або обмежує можливості розвитку особистості. Висновки. Хоч технологія являє собою складну систему, яка здатна до зміни об’єктів будь-якої природи, усвідомлена людська діяльність є істинним суб’єктом. Важливо розуміти, що матеріальність технологічної цивілізації не уневажнює її культурної, людської основи. Характеристики, які роблять нас особистостями будуть і надалі проявлятись в наших відносинах з технікою та сучасними технологіями, збереження стійкої рівноваги яких залежить тільки від людини. 2023-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9063 Название: Трансгуманістичні та глобалізаційні трансформації вищої освіти Авторы: Савельєва, Марина Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження. У статті розглядається вплив різноманітних тенденцій глобалізації на стан сучасної вищої освіти. Методологія. Дослідження є діалектичним відтворенням логіки відносин знання та навичок, наукових статусів та компетентностей, людських потреб та бізнесових замовлень в процесі отримання вищої освіти. Наукова новизна. У статті аргументується ідея про те, сутність освіти як такої та вищої зокрема істотно трансформується під впливом глобалістських тенденцій: уніфікації змісту, зростання ролі запитів з боку військо-промислового комплексу, нестримного розвитку високих технологій, впливу сучасних технологій на людський спосіб життя загалом. Результатами цього стає поступове соціальне розшарування вищої освіти та перетворення її на важіль задоволення інтересів транснаціональних угрупувань; істотна зміна місця і ролі людини у світі як суб’єкта пізнання та освіти; поступове знецінення та деантропологізація вищої освіти внаслідок поширення опосередковуючих, відчужених методик отримання знання та зниження ролі викладача у освітньому процесі; розмивання меж між знанням та інформацією, істотне зниження творчого потенціалу вищої освіти. Ці процеси прискорюються зростанням впливу високих технологій, які зміцнюють ідеї трансгуманізму як перспективного проекту докорінної зміни сутності людини як виду Homo Sapiens. Висновок. Зазначені тенденції та закономірності свідчать про те, що у майбутньому окреслюється можливість формування абсолютно невиробничої сфери послуг, яка розвивається виключно силами високих технологій за мінімальної присутності творчої людської думки, перетворюючи представників інтелектуальної сфери на прекаріат – інтелектуалів-пролетарів, які водночас мають належний рівень вищої освіти і є цілковито вузькими спеціалістами, абсолютно безпорадними у ситуаціях розв’язання універсальних, широких завдань зокрема гуманітарного характеру. 2025-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9062 Название: Співвідношення між поняттями розуміння, інтерпретація, пояснення Авторы: Патин, Іван Краткий осмотр (реферат): Мета роботи – вивчення взаємозв’язку між науковим і гуманітарним знанням, а також дослідження суперечностей, які можуть виникнути при застосуванні наукового методу в гуманітарних науках. Методологією постає феноменологічна традиція та герменевтика як методи гуманітарних досліджень, що уможливлюють аналіз феноменів людського буття за допомогою наукового дискурсу. Основна увага спрямована на концепції феноменологічної герменевтики, що ґрунтуються на ідеях таких мислителів, як Поль Рікер і Мартін Гайдеґґер. Наукова новизна. Науковий і гуманітарний підхід – це дві основні методології, які лежать в основі розуміння світу. Розкриття відмінностей і схожостей між ними дає змогу краще зрозуміти природу знання та сприяє подальшому розвитку обох зазначених підходів. Тобто це дослідження має значущість для подальшого розвитку науки та гуманітарних дисциплін, а також для глибшого розуміння того, як людина сприймає й інтерпретує навколишній світ. Стверджується, що антропологія може виступити початковою точкою для розуміння того, як ці два протилежні підходи встановлюють межі власних досліджень. Дилема методів приводить до наступної ситуації: схиляючись до природничого методу, ми отримуємо Світ без людини, натомість гіпертрофуючи гуманітарний підхід, отримуємо людину без світу. Хоча цей парадокс є доволі суперечливим, у деяких моментах він дуже точно передає специфіку двох протиборчих сторін. Висновки. Шляхом аналізу категорій «розуміння», «пояснення», «інтерпретація», «символ» було з’ясовано, що науковий підхід, орієнтований на об’єктивність та емпіричні дані, виявляється не завжди ефективним у гуманітарних науках. Гуманітарний метод, зосереджений на розумінні культурних, історичних і моральних аспектів, дає можливість розкрити унікальні аспекти людського досвіду, тож гуманітарний підхід, на відміну від наукового, дає можливість не «уречевлювати», а «олюднювати», одухотворювати природу. 2025-01-01T00:00:00Z