http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6989 2026-04-04T22:10:58Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2537 Название: Євроцентричні візії в контексті соціального пізнання української культури межі ХІХ - ХХ століть Авторы: Янко, Жанна Василівна Краткий осмотр (реферат): Метою статті є аналіз проблеми євроцентризму як ключового та ціннісного підґрунтя існування та розвитку української філософії, науки, літератури. Соціальне пізнання сучасного стану української культури слугує методологічним інструментом виявлення недоліків у царині українського розвою та водночас сприяє окресленню тенденцій і перспектив розвитку українського суспільства як людиноцентичного явища. Методологія. Засобами досягнення поставленої мети є принципи і категорії діалектики, філософської антропології, ціннісний та соціокультурний підхід, феноменологічний та герменевтичний дискурси, методи аналізу та синтезу, компаративістики. Науко-ва новизна. Соціальні реалії в сучасному українському суспільстві можна визначити як межові та кризові, що постають такими, які потребують спеціального аналізу для вияву «хворобливих» явищ у культурі, філософії, науці, освіті, зокрема в гуманітарній галузі. Духовно-антропологічні цінності розглядаються як смислові та серцевинні крізь призму євроінтеграційних ідей видатних представників «Молодої України», а саме Івана Франка, Наталії Кобринської. Людиноцентричні, гуманістичні отже, євроцентричні й загальнолюдські ідеї мають посідати чільне місце в суспільному житті українців та стати інтегральним підґрунтям для його прогресивного духовного поступу. Водночас головна мета української культури та її виявів мають полягати у проявленні людяності через гуманітаристику задля досягнення належних умов розвитку для кожної особистості. Висновки. Кризові та «хворобливі» явища в українському суспільстві породжені такими ж характеристиками суспільного стану. Існує діалектичний взаємозв’язок особливостей поступу українського суспільства і культури та європейських ціннісних орієнтирів, і, навпаки, через кризу, пандемію, війну духовно-культурна складова частина суспільства та сучасна цивілізаційно-культурна ситуація потребують негайних втручань, але не постійних реформ, що більше нівелюють усі попередні культурні здобутки, ніж творять та відроджують українську культур-ну ідентичність в лоні європейської та світової спільноти. Ці реформи не завжди сприяють проявленню душі кожної люди-ни, її просвітленню, її поступу та розвитку в громаді, а не без громади. Орієнтовними тенденціями розвитку української культури як складової частини європейської спільноти, навіть центральної її частини не лише географічно, але й змістовно, повинні стати духовність, філософія, наука, освіта, мистецтво. Досягнення європейських та загальнолюдських цінностей для щастя кожної особистості засобами культури, філософії, науки, мистецтва, освіти, політики, права - це формування умов з боку держави для забезпечення належного рівня життя для кожного українського громадянина у суспільстві як вільної, повноправної, освіченої та щасливої людини під мирним небом. Над імплементацією саме таких ідей варто працювати, а також втілювати їх в життя, треба будувати справжню Українську Державу як осереддя людяності, української культури та духовності, царину науковості та технологічності, європейськості, тобто загальнолюдськості. 2022-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2536 Название: До проблеми співвідношення понять «комунікація» і «спілкування» Авторы: Чебан, Оксана Краткий осмотр (реферат): Метою статті є аналіз таких соціальних проблем, як комунікація і спілкування у європейському просторі, у зв’язку із сучасними інтеграційними процесами. Методологічними засадами дослідження є логічний метод, що дає змогу здійснити змістовне співвідношення понять «комунікація», «технічні засоби комунікації», «спілкування», «сигнальні засоби зв’язку». Також був застосований критичний метод, що дає можливість виявити проблемні практичні межі проведеного співвідношення понять. Наукова новизна. Досліджується проблема комунікації через призму взаємодії суб’єктів соціальної інтеракції. В сучасній науковій і філософській літературі не існує єдиного підходу до визначення комунікації і спілкування. Розглядається феномен комунікації як процес передачі інформації, що реалізується в соціально прийнятних формах і засобах взаємодії між людьми. Проблемним залишається співвідношення понять «комунікація» і «спілкування», а також їхня відмінність від форм передачі інформації. Важливість дослідження понять «комунікація» і «спілкування» полягає в тому, що їхнє вивчення і практичне застосування дасть змогу зберегти діалогічну фор-му відношень між Я та іншими рівноправними і рівнозначними суб’єктами соціальних відносин. Комунікація в цьому разі як форма соціальної взаємодії дає змогу зберігати за кожною окремою особистістю цінність автономної індивідуальності та здатність самостійно формувати принципи власного світу. Висновки. Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій XXI ст. привели до появи нової комунікативної ситуації, що характеризується, з одного боку, збільшенням значимості комунікації у найважливіших сферах життєдіяльності людини, а саме економіці, політиці, культурі; з іншого боку, підсиленням протирічь між можливостями і межами комунікації. Можна відзначити, що комунікації як повідомлення мають монологічний характер, на відміну від спілкування, яке за своєю структурою обов’язково виступає діалогічним. Відзначаємо, що комунікація має надіндивідуальний характер і охоплює упорядкування, формалізацію і стандартизацію суспільних зв’язків та відносин. Сфера використання комунікації є всеохоплюючою, оскільки без неї неможлива людська взаємодія. Спілкування проявляється у формуванні соціальних і медіамереж, що прагнуть монополізувати міжособистісне спілкування. Комунікація як інституалізована форма соціальної поведінки належить до складних соціокультурних і нормативно орієнтованих інститутів. Раціональність і використання технічних засобів стають засобами комунікації як соціального феномена. Характерною рисою комунікації є зовнішній прояв процесу спілкування, що виражається в соціально прийнятних, ефективних, раціонально відібраних засобах і формах передачі інформації, а також обміні між суб’єктами соціальної взаємодії. 2022-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2535 Название: Вплив соціально-культурного аспекту туризму на генезис цивілізаційного процесу та євроінтеграційні комунікаційні зв’язки Авторы: Худавердієва, Вікторія Краткий осмотр (реферат): Метою статті є дослідження впливу феномена туризму як соціально-культурного явища на генезис цивілізаційного процесу та інтеграційні комунікаційні зв’язки між Україною і країнами Європейського Союзу (ЄС). Розкриваються головні важелі розвитку туризму, його основні аспекти та соціальні функції. Нині туризм розглядається як предмет наукового вивчення зі своїм понятійним апаратом, функціями та сферою впливу. У статті розглядаються соціальні та культурні чинники розвитку сучасного туризму. Особливу увагу приділено питанням потреби індивіда у туристичних послугах, визначено соціальний характер потреби туриста, проаналізовано особливості задоволення потреб у туристських послугах. Методологічними засадами дослідження стали загальнонаукові методи та прийоми дослідження, такі як аналіз, синтез, порівняння, аналіз статистичних даних. Проведений аналіз точок зору зарубіжних та вітчизняних авторів з питань дослідження соціальних та смислових граней туризму, концептуального апарату соціології туризму дав змогу обґрунтувати вплив соціокульних аспектів туризму на глобалізаційні процеси та євроінтеграційні комунікаційні зв’язки, а також визначити актуальні напрями розвитку туризму у контексі євроінтеграційних процесів в Україні. Наукова новизна. Виз-начено, що туризм, будучи одним із проявів соціальної форми руху, є важливим фактором, що сприяє багатоплановим комунікаційним зв’язкам і впливає на генезис цивілізаційного процесу, проте довгий час він не мав однозначного й чіткого визначення і по-різному трактувався як окремими фахівцями, так і організаціями. Висновки. В результаті дослідження встановлено, що у сучасному світі туризм поєднує багато сфер життєдіяльності людини і впливає як на саму людину, так і на всі сфери її життя і на життя суспільства загалом, здійснюючи пізнавальну функцію. У місцях із розвиненою сфе-рою туризму спостерігається зміна у суспільстві: відбувається переорієнтація робочої сили у професії, які пов’язані з туристичною діяльністю. Доведено, що за розвинених форм туризм сильно впливає як на саму людину, так і на багато сфер його життя, а саме організацію праці та відпочинку, економічний і соціальний розвиток, перетворює середовище в регіоні, в якому розвивається. 2022-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2534 Название: Євроінтеграція жінок до та в період воєнного стану на території України Авторы: Халіман, Марина Краткий осмотр (реферат): Проблема соціального та правового захисту жінок як в Україні, так і в усьому світі була та залишається кричущою та потребує постійного втручання й регулювання. Жінки всього світу регулярно стають жертвами домашнього насилля, а більша частина випадків насилля замовчується жінками з різних психологічних причин, що унеможливлює надання їм допомоги кваліфікованими соціальними службами, психологами та реабілітологами. Найжахливішим у таких ситуаціях є те, що часто від домашнього насилля у сім’ї потерпають і діти. Вони можуть зазнавати як фізичних знущань від кривдника, так і психологічної травми через знущання над їхніми матерями. Карантин, спричинений COVID-19, призвів до зростання кількості звернень жінок до органів МВС України зі скаргами на домашнє насилля. Кількість звернень на початку 2020 року зросла на 48% порівняно з показником 2019 року. Запровадження на території України воєнного стану, на жаль, не надто поліпшило цю статистику, жінки продовжують потерпати від домашнього насилля. Вирішити це питання та наблизити Україну до європейського рівня розв’язання цієї проблеми покликана міжнародна угода Ради Європи щодо насильства проти жінок та домашнього насильства (далі – Стамбульська конвенція), відкрита для підписання у Стамбулі (Туреччи-на) у 2011 році, ратифікована Україною 21 червня 2022 року. Метою дослідження є одержання свідчень і конкретних даних про рівень поширеності насильства щодо жінок в Україні, контекст насильства та фактори ризику, що стосуються окремих індивідів, рівень наближення України до європейського рівня подолання домашнього насилля. Як методологія було використало метод соціологічних опитувань, метод психологічного аналізу та статистичні методи дослідження. Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що у статті було проаналізовано сучасний стан проявів домашнього насильства в Україні, причини погіршення ситуації з домашнім насиллям внаслідок пандемії COVID-19 та запровадження воєнного стану на території України, розглянуто наслідки та значення ратифікації Україною Стамбульської конвенції, можливі перспективи покращення захисту прав українських жінок як у межах нашої держави, так і за кордоном. Висновки, отримані внаслідок проведеного дослідження, дають змогу вважати, що Україна нині наближається до вступу до ЄС за рівнем захисту прав та свобод людини та громадянина. Головним чином це відбувається завдяки євроінтеграції українських жінок та посилення охорони їхніх прав та свобод національним законодавством способами та заходами, наближеними до європейських. 2022-01-01T00:00:00Z