http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5536 2026-04-23T23:49:43Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5688 Название: Синтагматичні відношення лексем власність та possessionу зіставному аспекті Авторы: Сабан, Олеся; Супик, Вікторія Краткий осмотр (реферат): У статті досліджено особливості вживання іменників ВЛАСНІСТЬ та POSSESSION в українській та англійській мовах в синхронії з використанням корпуснобазованого підходу задля аналізу їхньої семантики й колокаційних зв’язків. Дослідження спрямоване на виявлення специфічних характеристик цих іменників у досліджуваних мовах, аналіз їхньої сполучуваності з іншими частинами мови (іменниками, дієсловами та прикметниками) і зіставлення отриманих результатів. Методологічно дослідження опирається на корпуснобазований підхід із використанням мовного матеріалу з Генерального регіонально анотованого корпусу української мови (ГРАК), Британського національного корпусу (BNC) та Корпусу сучасної американської англійської мови (COCA). Вибір об’єкта дослідження базується на частотних рангах іменників ВЛАСНІСТЬ та POSSESSION у перелічених корпусах: 2481-е місце в ГРАК, 3077-е в BNC і 3451-е в COCA, що вказує на їхню важливість і в лінгвістичному контексті. Актуальність та наукова новизна дослідження полягає в аналізі міжмовних подібностей та відмінностей, які впливають на інтерпретацію іменників ВЛАСНІСТЬ і POSSESSION і їхнє контекстуальне вживання. З’ясовано, що в українській мові іменник ВЛАСНІСТЬ уживаний здебільшого в юридичній сфері. Тим часом у британській та американській англійській мовах іменник POSSESSION, який може виконувати функцію ядра або модифікатора, теж означає володіння чимось або кимось, але має й додаткові значення, пов’язані з бізнесом, політикою та паранормальними явищами, а також може вказувати на залежність і духовні зв’язки. Встановлено, що колокації з дієсловами в українській та британській англійській мовах часто збігаються, як-от: мати + ВЛАСНІСТЬ / have + POSSESSION та повернути + ВЛАСНІСТЬ / recover + POSSESSION, хоча частота їхнього вживання значно відрізняється. Однак між сполуками прикметників з досліджуваними іменниками є значні синтагматичні відмінності. В українській мові субстантив ВЛАСНІСТЬ часто поєднується з прикметниками, що вказують на територіальну належність, тоді як в англійській мові ознаки, які позначають прикметники у сполученні з іменником POSSESSION, варіюються . Результати проведеного аналізу можуть бути використані у різних сферах, зокрема, у контрастивній лінгвістиці, лексикології, стилістиці, перекладознавстві. Дослідження також підкреслює важливість контексту та варіанту англійської мови для інтерпретації й використання іменників, що має практичне значення для студентів, викладачів, перекладачів та мовознавців. У статті охоплено лише окремі аспекти, які потребують подальшого вивчення, зокрема із застосуванням корпуснобазованого підходу 2024-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5687 Название: Концепт «лікар» у мовній картині світу студентів першого курсу медичних факультетів НМУ імені О. О. Богомольця Авторы: Ніколаєнко, Оксана Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена аналізу концепту «лікар», а саме вербальному вираженню зазначеного концепту студентами першого курсу медичних факультетів Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Метою дослідження є встановити концептуальне ядро та периферичні значення заявленого концепту, визначити основні вербалізатори, названі студентами. Актуальність дослідження полягає у необхідності доповнити дані про вербалізацію концепту «лікар», виділити його специфіку при трактуванні студентами першого року навчання медичного ЗВО. Матеріалом дослідження є анкети студентів першого курсу медичних факультетів НМУ імені О. О. Богомольця у кількості 135 одиниць, у яких вони давали визначення поняттю «лікар». У анонімній анкеті, яку заповнювали студенти, слід було визначити поняття «лікар» та вказати основні якості, якими має бути наділений цей фахівець. Отримані дефініції проаналізовано та поділено на концептуальне ядро й периферію. Виділено основні якості, які, на думку студентів, розкривають досліджуваний образ, а отже, відтворюють ціннісні орієнтири самих реципієнтів. Також визначено мовні засоби вираження досліджуваного концепту: алегорія, метафора тощо. До концептуального ядра належать визначення, що збігаються з тлумаченням цього поняття у профільних словниках, периферійні ж значення відображають світогляд студентів, їхні морально-етичні цінності, тим-то й цікаві для вивчення. Серед основних якостей, якими має бути наділений лікар, – впевненість, доброзичливість, чесність. Разом із професійними якостями студенти також вказали особистісні якості, які сприяють формуванню й розвитку цілісної особистості (людяність, сміливість, щирість, терпіння, витривалість). Наше дослідження сприяє кращому розумінню ціннісних орієнтирів молодого покоління, їхніх морально-етичних якостей, які, безсумнівно, дають уявлення про загальнолюдські ідеали, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей, сформованих під впливом національної історії, культури, освіти 2024-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5686 Название: Модель мовної особистості персонажа в оригінальному та цільовому художніх текстах (на матеріалі українського перекладу роману Донни Тартт «Щиголь») Авторы: Масановець, Вікторія Краткий осмотр (реферат): У статті розглянуто особливості відтворення компонентів трирівневої моделі мовної особистості (МО) персонажа художнього твору на матеріалі українського перекладу роману Донни Тартт «Щиголь» (перекладач – В. Шовкун). У результаті проведеного дослідження виокремлено основні компоненти МО Бориса Павліковського на кожному з трьох рівнів та визначено способи їх відтворення у перекладі, а саме: 1) на вербальному рівні: певний лексичний вибір, вживання іншомовних слів і ненормативної лексики, лексичні та граматичні помилки; 2) на когнітивному рівні: вербалізація концептів, відомих середньостатистичному американцю, але невідомих персонажу (місцеві страви, телепередачі, автомобілі); вербалізація концептів, відомих тільки персонажу (персонаж вчить головного героя їсти хліб з цукром, розповідає про «празники», які влаштовують в Україні на Святвечір, порівнює мови тощо); 3) на прагматичному / мотиваційному рівні: прагнення бути самостійним та вільним, бажання заявити про себе, можливість компромісів із сумлінням тощо. Втановлено, що основні труднощі виникають за відтворення вербального рівня мовної особистості персонажа через неможливість збереження більшості лексичних та граматичних помилок його мовлення, серед яких пропуск артиклів, допоміжних дієслів і підметів. Мовлення персонажа в перекладі загалом відповідає нормам, тоді як для англомовного читача він іноземець уже на рівні лексики та граматики. Як показує дослідження, саме завдяки відтворенню компонентів когнітивного та прагматичного / мотиваційного рівнів мовної особистості, що охоплюють її світобачення, персонаж в українському перекладі роману зберігає свою автентичність та об’ємність. 2024-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5685 Название: Стратегія поведінки письменника в умовах творчої несвободи (за «Щоденником» Олеся Гончара) Авторы: Литвин, Лариса Краткий осмотр (реферат): У статті досліджено особливості поведінки провідних українських письменників 20–90 рр. ХХ ст., які характеризують риси творчої атмосфери того часу. У межах зазначеного періоду виокремлено кілька часових проміжків зі спільними ознаками. Установлено, що Олесь Гончар потерпав через відсутність творчої свободи, про що багаторазово зазначав у «Щоденнику». Він аналізує різний ступінь ідеологічного тиску та різноманітні його форми на прикладах письменників, із якими перетиналися творчі долі автора або ж поведінка яких збережена в пам’яті письменницької спільноти. Страх був домінантною рисою, яка визначала творчі інтенції авторів. З-поміж письменників можна виокремити невелику групу, яка відверто колаборувала з владою, була активним чинником впливу на письменницький загал із метою залякування і спрямування в рамки, визначені компартією. Найбільш тепле ставлення автора спостерігаємо до письменників старшого покоління – Олександра Довженка, Юрія Яновського, Павла Тичини. Митці, творчість яких загнана у вузькі суспільні рамки, переживають складний спектр страждань, зрозумілий авторові «Щоденника». Більшу стриманість О. Гончар виявляє у ставленні до покоління шістдесятників, особливо – до Василя Стуса, безкомпромісність поглядів якого ставила морально-етичну планку, зависоку для Гончара. Особистий досвід письменника позначений як творчими чинниками, так і його адміністративною, державною, партійною діяльністю, що не дає підстав для широких узагальнень, але показує тиск на творчу особистість без жодних винятків. Видається, що кілька факторів життя були визначальними для поведінки письменника Олеся Гончара. По-перше, голодомор, пережитий ним у рідному селі на Полтавщині у підлітковому віці; по-друге, репресії 1937 року, про які він знав із архівних документів та розмов із письменниками, перед очима яких вони розгорталися, по-третє, перебування в німецькому полоні. Кожна із цих травматичних подій була елементом його страху, який у потрібний момент активувало компартійне керівництво найвищого рівня. Олесь Гончар особливо детально показує епопею гонінь на нього після появи роману «Собор». На догоду компартійному керівництву та літературним критикам письменник вдавався до переробки багатьох своїх творів. Останні роки життя, коли Гончар не був скутий обмеженнями радянської ідеології, він віддав праці над відновленням первісних текстів, ба більше, наполягав на забороні тиражування своїх творів, які зазнали примусового втручання в їхній зміст під впливом цензури або критики. Показано, що до індивідуального досвіду творчої несвободи Олесь Гончар додає такі засоби тиску на письменників, як доступ до видання творчого продукту: формування редакційних планів, відхилення рукописів без права внести зміни. Тиск на письменників у спосіб виключення зі Спілки письменників України, позбавлення роботи в редакціях літературних журналів і газет, заохочення наклепів, підозр, цькування не раз призводили до психічних їх захворювань і смертей. Виснувано, що сила тиску на творчу свободу письменників залежала від суспільних чинників, які домінували в той чи той період, і ця практика була повсюдною й різноманітною. 2024-01-01T00:00:00Z