http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1937 2026-04-13T15:03:52Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2047 Название: Становлення і розвиток Збройних Сил України в умовах викликів кінця ХХ – початку ХХІ ст. Авторы: Логвинюк, Тетяна Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження. Дослідити, проаналізувати та розкрити основні етапи становлення і розвиток Збройних Сил України в умовах викликів кінця ХХ – початку ХХІ ст. Методологічна основа дослідження ґрунтується на цивілізаційному підході та принципах історизму, об՚єктивності, детерміновості, системності і застосуванні історико-типологічного, порівняльно-історичного, історикохронологічного методів і методів класифікації та узагальнення. Їх залучення створило можливості для всебічного аналізу комплексу джерел і літератури й здійснення наукової реконструкції тенденцій, закономірностей та реального дослідження важливості становлення Збройних Сил України крізь призму часу, які створювалися на багатовікових військових традиціях завдяки чому Україна відроджується та стає незалежною державою. Наукова новизна полягає у тому, що сьогодні як ніколи в умовах російсько-української війни актуалізується синтез наукових знань про героїчні і трагічні сторінки вітчизняної історії, в основі яких лежить переосмислення місця і ролі Збройних Сил України в сучасній війні демократичної і авторитарної цивілізації. Розкрито історичне минуле нашого народу. Протягом кількох століть українці відстоювали свою незалежність, державність із зовнішнім супротивником. Експансія як природний прояв самоствердження багатьох народів, які мешкали поруч з українцями, змушувала останніх приділяти підвищену увагу військовій справі, вчитися обороняти право на власне політичне, економічне, соціокультурне життя. Висновки. Виникнення і розвиток Збройних Сил України вважається священним обов՚язком, адже прийняло на себе одну із державних функцій – захист України від нападу зовнішніх ворогів. В умовах російсько-української війни визначним чинником суверенітету, і територіальної цілісності незалежної України є Українські Збройні Сили, які пройшли складний багатосторонній шлях становлення і розвитку. Набуваючи досвід у горнилі війни, Збройні Сили України удосконалюють злагодженість і взаємодію військових підрозділів, оволодівають досвідом країн НАТО, впроваджують сучасні військові технології. У російсько-українській війні Збройні Сили України захищають цивілізаційний вибір українського народу – демократію і Європейське майбутнє. 2022-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2046 Название: Нарис життєвого шляху Ірини Сеник (1926–2009): за матеріалами архівно-кримінальної справи Авторы: Блонар, Марія Краткий осмотр (реферат): Мета статті – використовуючи матеріали першої архівно-кримінальної справи розкрити біографію репресованої радянськими силовими органами української націоналістки Ірини Сеник (1940–1960-х рр.). Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний, документальної евристики) методах, принципах системності, науковості, історизму, біографічному і просопографічному підходах. Наукова новизна полягає у тому, що на основі першої архівно-кримінальної справи цілісно розкрито біографію Ірини Михайлівни Сеник, визначено недосліджені питання та перспективні напрями подальших досліджень. Висновки. Отже, у відносно невеликій за обсягом архівно-кримінальній справі Ірини Михайлівни Сеник міститься доволі широка інформація, яка дає змогу розкрити її життєвий шлях у 1940–1960-х рр. Встановлено, що членкинею ОУН (користувалася псевдонімом «Леся») І. Сеник стала у травні 1944 р. та діяла до дня арешту – 11 грудня 1945 р. Доведено, що у 1944–1945 рр. вона виконувала функції зв՚язкової, кур՚єрки та розвідниці. Із справи чітко видно, що навіть під тиском вона не видала нікого із підпільників та уникала чітких відповідей на питання слідчого, дотримуючись підготовленої легенди. Водночас отримуємо і значні дані про родину Ірини Сеник – батька, матір, сестру та брата, які також потрапили під репресії радянської репресивно-каральної системи. Така інформація чітко засвідчує факт застосування принципу колективної відповідальності щодо родин українських націоналістів. Маємо змогу також довідатися про слідчих, які працювали по її справі, виявити непрямі докази застосування до неї моральних та фізичних тортур. Оскільки І. Сеник вдруге була засуджена в 1972 р. у аналізованій нами справі міститься цікавий документ про вилучення її власноручно написаної розписки та використання в іншій справі – В.М. Чорновола. 2022-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2045 Название: Новинка української липинськіани : [Рецензія] : Калуцький С. Історичний наратив В'ячеслава Липинського: держава, монархія, аристократія Авторы: Тельвак, Вікторія 2022-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2044 Название: Комунікація як складова повсякденного життя українських націоналістів на Прикарпатті (1940–1950-і рр.) Авторы: Ільницький, Василь Іванович; Гриник, Лілія Миколаївна Краткий осмотр (реферат): Мета статті передбачає висвітлення міжособистісної і організаційної (ділової) комунікації (вербальної та невербальної) учасників національно-визвольних змагань на Прикарпатті на основі невідомих і маловідомих архівних документів, а також виокремлення особливостей усного та письмового спілкування. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об՚єктивності та логічності. Використовуються загальнонаукові методи: аналіз, порівняння, узагальнення і спеціально-історичні: періодизація, історико-порівняльний та ін. Використано також методи зовнішньої та внутрішньої критики джерел. Наукова новизна полягає у тому, що вперше здійснено спробу комплексно висвітлити проблему спілкування в підпільних умовах на Прикарпатті та чинників, які на нього впливали. Уточнено і деталізовано раніше відомі факти. Висновки. Невід՚ємною складовою повсякденного підпільного життя було спілкування. Однак конспіративні вимоги часу наклали на нього свій відбиток. У своїй основі воно мало не лише інформаційну функцію, а й навчальну, організаційну, виховну та навіть духовну. Комунікація ставала засобом боротьби з окупаційними режимами, консолідуючим чинником та способом зняття напруги чи подолання стресових ситуацій. Бачимо, що під час боротьби як усне слово, так і письмове – це палиця, яка мала два кінці: однаково могли допомогти та водночас – нашкодити. Тому керівництвом ОУН та УПА ретельно регламентувались теми для розмов між вояками, з місцевим населенням та спілкування з приводу організаційних завдань. Важливу роль при усному спілкуванні відігравала мовчазливість, аналіз співрозмовника, а при написанні повідомлень – використання шифрів і кодів. Дотримання усіх вимог конспіративної комунікації у підпіллі розглядалося чинником продовження власного життя, а відтак – Організації та успішної боротьби. 2022-01-01T00:00:00Z