http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11247 2026-09-14T09:28:49Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11350 Название: Вербалізація фронтового щодення: лексико-стилістичний аспект (на матеріалі роману Олександра Вільчинського «У степу під Авдіївкою») Авторы: Хоміцький, Назарій Краткий осмотр (реферат): Автор пропонованої статті звертається до питання мовної репрезентації фронтового життя в романі Олександра Вільчинського «У степу під Авдіївкою», оскільки важливим є глибше розуміння проблеми вербальної представленості війни в художній літературі загалом й осягнення своєрідності її авторського сприйняття Олександром Вільчинським та його відтворення засобами поетичної мови зокрема. Мета розвідки – схарактеризувати мовні одиниці, за допомогою яких у романі «У степу під Авдіївкою» описане фронтове повсякдення. Визначена мета передбачає виконання таких завдань: виявити і систематизувати одиниці мови, що є індикаторами фронтового життя, проаналізувати їхні стилістичні функції як інструментів створення ефекту документальної достовірності й увиразнення художньої оповіді. За результатами здійснених спостережень автор статті з’ясував, що для вербалізації фронтового повсякдення українських воїнів у романі «У степу під Авдіївкою» Олександр Вільчинський використовував військову термінологію (ЛСП ‘зброя’ (ЛСГ «артилерія», «стрілецька зброя», «боєприпаси», «процес застосування зброї», «наслідок застосування зброї»), ‘військове спорядження’ (ЛСГ «назви одягу і взуття», «назви захисної амуніції»), ‘назви учасників бойових дій’, ‘військова техніка і транспорт’, професійний сленг військових, кодові слова-евфемізми, оніми (антропоніми (позивні і справжні імена героїв), топоніми, урбаноніми та ін.), обсценні та пейоративні лексеми. Названі мовні одиниці виступають індикаторами фронтового життя і виконують функції фактографічності й документалізації (термінолексеми, оніми), глибокого занурення в події твору (позивні, кодові слова-евфемізми), дегуманізації образу ворога і психоемоційного розвантаження (обсценна і пейоративна лексика). За допомогою окреслених мовних одиниць як трансляторів особливих сенсів письменник не лише описує реалії життя на фронті, але й творчо осмислює його, перетворюючи специфічні номінації на оригінальні мовно-художні деталі і стилістичні засоби, що набувають естетичного значення, і цим сприяє повноті розуміння читачем усіх зображуваних подій та глибинному осягненню авторських міркувань щодо порушуваних у творі проблем. 2026-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11349 Название: Лексеми на позначення свояцтва в німецькій мові Авторы: Хоменко, Тетяна Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена вивченню лексем на позначення свояцтва в німецькій мові в семантичному та етимологічному аспектах. Хоча лексика є найбільш рухомим складником системи німецької мови, зазнаючи з розвитком суспільства постійних перетворень через процеси запозичення, зміну значень слів, з’яву нових лексем, проте основу лексикону становлять слова давнього походження. До таких слів належать лексеми на позначення свояцтва. Аналіз останніх досліджень та публікацій показав, що українські та німецькі автори розглядали проблеми розвитку діалектної лексики, особливостей лексичних новоутворень, особливостей словотвору німецької мови в діахронічному аспекті, політизації лексики, гендерної та професійної лексики, зростання чисельності неологізмів за останні роки. Питання ж розвитку лексики на позначення родинних зв’язків залишилися поза увагою дослідників, що засвідчує актуальність нашої розвідки. Мета статті – з’ясувати походження та особливості розвитку лексем на позначення свояцтва в німецькій мові за допомогою методів дескрипції, семантичного аналізу, етимологічного аналізу. Наукова новизна роботи полягає в узагальнені та уточнені даних етимологічного та семантичного характеру стосовно лексики на позначення свояцтва в німецькій мові. З’ясовано, що більшість термінів свояцтва походять від індоєвропейського кореня *su̯ek̑rū́s «мати чоловіка». Такими є слова німецької мови Schwieger «свекруха», Schwäher «свекор», Schwager «швагер» або «зять». Активна в сучасній німецькій мові лексема Schwieger означає «мати чоловіка» та «мати дружини»; Schwäher – діалектизм; слово Schwager нині вживане на позначення чоловіка сестри, брата чоловіка або дружини, а Schwä- gerin – невістки або дружини брата. Сучасні німецькі терміни свояцтва – складні слова, що містять у своєму складі елемент Schwieger-; другим їх компонентом є найменування когось із родичів: Schwiegermutter «свекруха, теща», Schwiegervater «свекор, тесть», Schwiegertochter «невістка», Schwiegersohn «зять» 2026-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11348 Название: Ідентичність у сучасному гуманітарному знанні: міждисциплінарний підхід Авторы: Хома, Василина Краткий осмотр (реферат): У статті здійснено комплексний аналіз феномену ідентичності як однієї з ключових категорій сучасного гуманітарного знання з акцентом на її вивчення в літературознавстві. Дослідження зосереджено на проявах ідентичності в літературі, зокрема в поліфонічній структурі текстів, інтертекстуальності та в культурно-національному вимірі. Наукова новизна полягає в розгляді літературного тексту як динамічного простору формування множинних ідентичностей, у межах якого взаємодіють ідентичності автора, персонажа та читача, а також у висвітленні ролі наративних стратегій, поліфонії, інтертекстуальності й жанрової гібридності в цьому процесі. Метою дослідження є узагальнення та систематизування уявлення про поняття «ідентичність» у гуманітарних науках ХХ – перших десятиліть ХХІ століття, а також виявлення різновидів ідентичності та специфіки її формування під впливом різноманітних соціальних і культурних чинників. Методологійну основу розвідки становить міждисциплінарний підхід, що поєднує філософські, психологічні, соціологічні та літературознавчі концепції, студії ідентичності, зокрема теорії персональної, соціальної та наративної ідентичностей, а також сучасні культурологічні й рецептивні моделі аналізу. Відповідно розглянуто дослідження культурної ідентичності С. Голла, наративної ідентичності П. Рікера, а також концепцію «уявних спільнот» Б. Андерсона в контексті національної ідентичності, праці інших дослідників. У підсумку визначено динамічну та змінну природу ідентичності, а також підкреслено ключове значення міждисциплінарного підходу як необхідної й методологійно продуктивної основи сучасних літературознавчих інтерпретацій ідентичності. Крім того, дослідження ідентичності в художній літературі відкриває нові перспективи для аналізу та розуміння літературних текстів. 2026-01-01T00:00:00Z http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11347 Название: Астрономічні терміни в книжці Івана Пулюя «Нові і перемінні зьвізди»: співвідношення питомо українських і запозичених елементів Авторы: Федак, Софія; Назаревич, Леся Краткий осмотр (реферат): Астрономія – немолода наука, проте її термінологічна система потребує удосконалення, адже вона зазнавала різних впливів: від русифікації до засилля іншомовних та міжнародних одиниць. У невеликій за обсягом праці Івана Пулюя «Нові і перемінні зьвізди» переважають власне українські наукові терміни, однак більшість із них не увійшли до сучасної терміносистеми. Серед базових термінів сучасної астрономії виокремлюємо не надто часто вживане слово «зірка». Лексема «зоря» трапляється в тексті частіше й слугує основою для творення інших частин мови, таких як прикметник «зорявий», дієслово «зоріти», дієприкметник «зоріючий». На відміну від сучасної української мови, у Пулюєвій книжці майже повсюдно вжито праслов’янське «зьвізда», що пояснюємо як діалектними впливами, так і інтерференцією польської та чеської мов. Саме слово «звізда» стало твірною основою для складних термінів, наприклад, поняття «змінні зорі» передане словосполученням «перемінні зьвізди». У значенні «сузір’я», вчений використовує слово «громада» і його синоніми «гурт», «гурток». Варто зауважити, що самі сузір’я учений іменує і міжнародними назвами, і їх українськими відповідниками, такими як Віз, Велика Ведмедиця, Квочка. Питомо український термін «імла», який у сучасній українській мові замінило слово «туманність», Іван Пулюй вживає у формі множини. Слова «небо» й «небозвід» є синонімами, проте іменник «небо» в тексті чисельно переважає, хоча трапляється також цікава інверсійна конструкція «звід неба». У значенні «небосхил» виступає слово «крайовид», а в значенні «горизонт, обрій» – «виднокруг». Церковнослов’янське «вселенна» автор вживає на позначення поняття «всесвіт»: хоча трапляється і термін «всесьвіт». Зауважимо, що сучасні терміни «туманність всесвіту», «матерія всесвіту» і т. ін., утворені шляхом додавання іменника у формі родового відмінка зі значенням належності, є більш точними, оскільки дають змогу уникнути двозначності. Серед астрономічних термінів у праці Івана Пулюя переважають питомо українські одиниці. Коли ж ідеться про власні назви, автор надає перевагу міжнародним назвам планет, зірок та сузір’їв. Особливої уваги потребують терміни, яких немає в сучасному науковому вжитку, але вони могли би вдало замінити запозичення, оскільки стислі, мають прозору семантику та утворені за допомогою власне українських засобів. 2026-01-01T00:00:00Z