http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7441 2026-04-05T16:09:01Z 2026-04-05T16:09:01Z Тимошенко, Леонід Володимирович Тимошенко, Марта http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7640 2025-12-09T08:34:47Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Грунтовне новаторське дослідження історії Перемишльської православної єпархії пізньосередньовічного та ранньомодерного періоду Авторы: Тимошенко, Леонід Володимирович; Тимошенко, Марта Краткий осмотр (реферат): Рецензія на наукове видання: Krochmal J. Peryferyjna eparchia. Prawosławna diecezjа przemyska do roku 1596. Warszawa : Archiwum Główne Akt Dawnych, 2024. 1312 s.

2025-01-01T00:00:00Z Khomenko, Оlena Movchan, Olena http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7639 2025-12-09T08:32:19Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: The russo-ukrainian war as a catalyst for the decolonization of ukrainians: historical-educational dimensions and information-psychological operations Авторы: Khomenko, Оlena; Movchan, Olena Краткий осмотр (реферат): Стаття досліджує російсько-українську війну як каталізатор української деколонізації, вивчаючи історичні, освітні та інформаційно-психологічні виміри конфлікту. Розглянуто основні тенденції в розумінні складних процесів формування національної ідентичності та опору колоніальним впливам, особливо в контексті сьогоднішньої російської агресії.Основна мета дослідження – висвітлити поточний стан наукового вивчення української ідентичності, простежити ключові чинники історично-освітніх колоніальних впливів та дослідити механізми національної самоідентифікації та опору під час війни.У статті проаналізовано довготривалий російський колоніальний вплив на українську свідомість, автори аналізують, як історичні, освітні та інформаційні стратегії використовували для придушення української ідентичності.Методологія статті містить принципи історизму, об’єктивності та всебічності, основні історіографічні методи аналізу, синтезу та дослідження наукових джерел.У статті автори розкривають основну думку, що деколонізація є складним процесом та вимагає самоідентифікації та критичного аналізу історичних наративів. Інформаційно-психологічні операції постають як вирішальний компонент у сучасній гібридній війні, а питання освіти та збереження національної культури, визначені як основні інструменти. Окрему увагу в дослідженні приділено феномену стійкості українського суспільства в протистоянні інформаційно-пропагандистського впливу під час війни та збереженні власної національної ідентичності. Автори підкреслюють, що ефективна деколонізація починається з самодеколонізації, включно з комплексним підходом: вивчення автентичної історії, утвердження рідної мови в усіх сферах життя, розвиток критичного мислення, підвищення медіаграмотності та розпізнавання й протидія пропагандистським впливам. Російсько- українська війна, яка триває з 2024 року, парадоксально, але пришвидшила процес української національної самоідентифікації і саме освітня та культурна сфери стали ключовими компонентами для опору українців.Наукова новизна дослідження спрямована на виявлення як історичних, так і сучасних механізмів російської пропаганди та інформаційно-психологічних операцій (ІПСО), особливо в контексті повномасштабного вторгнення з 2022 року, які систематично використовували для нівелювання української національної та культурної ідентичності. Дослідження сприятиме глибшому розумінню певної трансформації колоніальної спадщини, специфіки інформаційного тиску й можливих стратегій опору в російсько-українській війні.У висновках підкреслено, що повномасштабна війна стала своєрідним каталізатором процесу національного самоусвідомлення, активізувавши тим самим переосмислення історичних наративів, які були нав’язані колоніальним минулим України та сприяли формуванню усвідомленого розуміння української ідентичності вже сьогодні. Дослідження підкреслює важливість постійних зусиль у збереженні культури, традицій, історії, мови, критичному мисленні та інформаційній стійкості як фундаментальних стратегій у боротьбі з зовнішніми спробами підірвати національний суверенітет та культурну самобутність українців.Проведене дослідження пропонує концептуально важливі висновки щодо механізмів культурного спротиву, демонструючи потенціал української нації в збереженні власної ідентичності в умовах гібридних впливів і навмисної дезінформації. Через аналіз взаємозалежності історичної пам’яті, освітньої політики та інформаційної війни, стаття окреслює комплексне бачення процесу української деколонізації як динамічного та багатовимірного явища сучасності.

2025-01-01T00:00:00Z Райківський, Ігор Єгрешій, Олег Гаврилишин, Петро http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7638 2025-12-09T08:28:43Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Опанас Заливаха в українських діаспорних періодичних виданнях (на прикладі часописів "Визвольний шлях" і "Сучасність") Авторы: Райківський, Ігор; Єгрешій, Олег; Гаврилишин, Петро Краткий осмотр (реферат): Мета статті полягає в комплексному дослідженні висвітлення постаті Опанаса Заливахи в українських діаспорних періодичних виданнях «Визвольний шлях» і «Сучасність» впродовж 1960–2007 рр., від початку його активної громадської діяльності до смерті. Методологія дослідження ґрунтується на дотриманні принципів об’єктивності, історизму та системності, а також використанні методів індукції, дедукції, аналізу й синтезу. Також застосовано порівняльний аналіз публікацій у різних періодах для виявлення трансформацій у висвітленні постаті О. Заливахи.Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що вперше звернено увагу на відображення діяльності О. Заливахи в українських діаспорних часописах. У дослідженні проаналізовано факти арешту й переслідувань дисидента в радянський період, а також маловідомі сторінки його життя, висвітлені на сторінках названих часописів. Висновки. Інформація про О. Заливаху в діаспорній пресі радянського періоду в Україні мала політичний характер, що було зумовлено необхідністю поширити правдиву інформацію про партійно-тоталітарний режим у СРСР на Заході. Вона пов’язувалася з українським дисидентським рухом, тож досліджувана постать стала однією з центральних у журналах «Визвольний шлях» і «Сучасність». Інформація про О. Заливаху до середини 1980-х рр. стосувалася здебільшого періоду життя, пов’язаного з його арештом та переслідуванням радянським партійно- тоталітарним режимом. У період незалежності України характер даних змінився і став більше просвітницьким, постать О. Заливахи отримала значно більший резонанс серед української і західної громадськості. Публікації про митця набули ознак історичної рефлексії та переосмислення ролі його творчості в контексті національно-культурного відродження. Акцент у статті зроблено не лише на громадсько-політичному, а й частково на мистецькому спадку О. Заливахи, що сприяв формуванню національної ідентичності.

2025-01-01T00:00:00Z Каковкіна, Ольга http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7637 2025-12-09T08:24:17Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Відчуття і "післясмаки" "Празької весни" 1968 р. у документах з державного архіву Дніпропетровської області Авторы: Каковкіна, Ольга Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження – з’ясування інформаційного потенціалу документів з Державного архіву Дніпропетровської області для вивчення українсько-чехословацьких відносин періоду «Празької весни» та її наслідків на регіональному й локальному рівні. Предметом уваги стали дві сфери – економічна (виробнича) і туристична, де зосередилася основна частина проаналізованих документів. Методологія дослідження. Дослідження виконано в руслі локальної історії, що дало змогу розкрити інформаційний ресурс джерел з регіонального архіву для вивчення українсько-чехословацьких відносин 1960-х – початку 1970-х рр. Наукова новизна розвідки полягає у введенні в науковий обіг неопублікованих джерел з Державного архіву Дніпропетровської області, які збагачують уявлення про зміст радянсько-чехословацьких / українсько-чехословацьких відносин доби «Празької весни» та «нормалізації» в Чехословаччині на регіональному, периферійному рівні. Висновки. Події «Празької весни» 1968 р. відбилися в окремих сферах життя населення Дніпропетровської області, яка була, поряд з іншими регіонами України, географічно віддаленою від Чехословаччини, але доволі щільно включеною до розвитку радянсько-чехословацьких / українсько-чехословацьких відносин. Найперше це стосувалося економічної і туристичної сфери. Відносини з підприємствами з Дніпропетровщини були використані профспілковими активами, працівниками Східнословацького (м. Кошице), Вітковіцького (м. Острава) металургійних комбінатів, щоб пояснити своїм колегам з українських підприємств («Криворіжсталі», Дніпровського металургійного заводу в Дніпродзержинську (сучасне м. Кам’янське), Жданівського металургійного комбінату (сучасний Маріуполь) та інших сенс реформ у своїй країні, спростувати звинувачення у зраді «справи соціалізму». Обміни делегаціями, періодичні зустрічі колективів підприємств створювали атмосферу довіри, на яку сподівалися представники ЧССР, щоб переконати радянських «товаришів» у необхідності реформ, ініційованих владою їхньої країни. Складна для контролю сфера туризму стала «заручницею» кризи у відносинах СРСР та ЧССР, перебувала під тиском радянської пропаганди, що зафіксували звіти керівників груп з Дніпропетровської області, які відвідували Чехословаччину протягом 1968–1972 рр. Із розгортанням «Празької весни» виїзди туристичних груп не припинилися, але ретельно готувалися. Після вторгнення країн Варшавського договору до ЧССР на певний час туристичний потік між СРСР і Чехословаччиною був обмежений, та з його відновленням українські туристи з Дніпропетровщини відчули зміну настроїв, негативне ставлення з боку чехів і словаків. Враження, викладені у звітах, поступаються своєю відвертістю документам, що акумулювалися в матеріалах КДБ, та вони дають змогу поглибити уявлення про суспільні настрої в Чехії, Словаччині та Україні, з’ясувати умови, у яких довелося вибудовувати відносини після 20–21 серпня 1968 р. Результати джерельної евристики доводять значний інформаційний потенціал джерел з регіональних архівних зібрань у дослідженні не тільки проявів «Празької весни» та її наслідків, а й загалом відносин України з державами Східного блоку.

2025-01-01T00:00:00Z