DSpace Собрание:http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/69682026-04-04T21:57:12Z2026-04-04T21:57:12ZТрансцендентизм як чинник ототожнення аксіологічної та етичної проблематики в західно-європейській філософіїБудз, Андрійhttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/12372025-10-23T06:48:25Z2021-01-01T00:00:00ZНазвание: Трансцендентизм як чинник ототожнення аксіологічної та етичної проблематики в західно-європейській філософії
Авторы: Будз, Андрій
Краткий осмотр (реферат): Метою статті є обґрунтування трансцендентиз-му як чинника, який здійснив вплив на ототожнення аксіологічної та етичної проблематики в західноєвропейській філософії, починаючи від античної філософії та завершуючи початком ХХ ст. Методологічними засадами дослідження є парадиг-мальний підхід до специфіки розвитку історико-філософського процесу, який поєднується з генеалогічним методом, методами контекстуального аналізу, проблемно-категоріального аналізу й історико-філософської реконструкції. Наукова новизна.У статті розроблена концепція ототожнення аксіологічної та етичної проблематики в західноєвропейській філософії на основі парадигми трансцендентизму. Обґрунтовано, що транс-цендентизм у західноєвропейській філософії, який розвивається у філософських системах, починаючи з античності, створює підґрунтя для ототожнення низки аксіологічних та етичних понять, зокрема етичних – «цінність», «ідеал» та етичних – «благо», «щастя», унаслідок чого аксіологічна сфера включають-ся в етику та не виділяється як окрема наука. Висновки. Ото-тожнення аксіології та етики в західноєвропейській філософії, виходячи з аналізу основних ідей філософів, відбувається на
72Людинознавчі студії. Серія «Філософія». Випуск 42семантичному рівні, який має світоглядні витоки. Зокре-ма, ототожнення аксіологічних (цінність, ідеал) та етич-них понять (благо, щастя) у західноєвропейській філософії ґрунтується на парадигмі трансцендентизму. Остання, у свою чергу, засновується на ідеї наявності вищої реальності, яка існує онтологічно, є справжньою, істинною та володіє найви-щими ступенями якостей речей, власне, сама є благом, цінністю й ідеалом. Унаслідок такого бачення буття людина не може самостійно будувати аксіологічні та гносеологічні системи, власне, не може бути «творцем» цінностей та істини, а здат-на тільки долучатися й розвивати вже наявні істини, ціннісні системи та ідеали, які мають трансцендентне походження.2021-01-01T00:00:00ZРозуміння магістрантами смисложиттєвої цінності здоров’я під час викладання курсу «Філософія здоров’я».Яцула, Тетянаhttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/12322025-10-23T06:55:41Z2021-01-01T00:00:00ZНазвание: Розуміння магістрантами смисложиттєвої цінності здоров’я під час викладання курсу «Філософія здоров’я».
Авторы: Яцула, Тетяна
Краткий осмотр (реферат): Мета статті – визначити основні характеристики здоров’я людини як смисложиттєвої цінності та запропонувати напрями її осмислення магістрами під час опану-вання курсу «Філософія здоров’я». Методологічними засадами дослідження стали принципи системності та аксіологічного підходу. Автор стверджує, що усвідомлена орієнтація людини на здоровий спосіб життя є важливим показником розуміння смислу свого життя. Здоров’я людини як індивідуальна і соціальна цінність дає їй можливість пройти життєвий шлях на максимальному рівні самоздійснення. Людині необхідно зрозуміти, у чому смисл подій, що відбуваються в її житті, які фактори сприяють успішності в досягненні мети тієї або іншої діяльності, а які можуть ста-ти перешкодою на життєвому шляху. Процес професійного становлення, досягнення професійних здобутків, повноти відчуття самореалізації неможливий без ціннісного ставлення людини до свого здоров’я як смислоутворювальної цінності життя. Визначено доцільність опанування теми «Здоров'я як смисл і цінність життя людини» у процесі здобуття знань із зазначеного курсу для формування відповідних умінь і навичок у студентів. Основними напрямами опанування курсу стали такі: цінність здоров’я як засіб досягнення мети; цінність здоров’я як результат подолання життєвих труднощів та перешкод; захисні механізми організму; гармонія розвитку особистості як умова самореалізація та усвідомлення смислу життя. Автор наводить приклади висловлювань майбутніх фахівців, які демон-струють результативність запропонованого напряму курсу. Наукова новизна полягає у практичній спрямованості курсу «Філософія здоров’я». Важливою його темою є «Здоров'я як смисл і цінність життя людини». Саме зазначена тема не тільки розкриває зміст основних категорій, а й мотивує майбутніх фахівців на самовдосконалення, на збереження власного здоров’я як умови самоздійснення в житті. Висновок. Спрямованість курсу «Філософія здоров’я» на особистісний розвиток май-бутнього фахівця та його успішність у професіональній діяльності вимагає не тільки ознайомлення з концептуальними основами філософського тлумачення здоров’я людини, суспільства, а й мотиву-вання на здоровий спосіб життя як смисложиттєву цінність2021-01-01T00:00:00ZЛюдяність в контексті соціального пізнання українських освітніх реалійЯнко, Жанна ВасилівнаФоменко, Людмила Констянтинівнаhttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/12312025-10-23T07:03:21Z2021-01-01T00:00:00ZНазвание: Людяність в контексті соціального пізнання українських освітніх реалій
Авторы: Янко, Жанна Василівна; Фоменко, Людмила Констянтинівна
Краткий осмотр (реферат): Метою статті є аналіз проблеми людяності як ключового та ціннісного підґрунтя існування та розвитку освіти. Соціальне пізнання сучасного стану освіти слугує методологічним інструментом виявлення недоліків у царині освіти та водночас сприяє окресленню тенденцій і пер-спектив розвитку освіти як всеохоплюючого суспільного явища. Методологія. Засобами досягнен-ня поставленої мети є принципи і категорії діалектики, філософської антропології, ціннісний та соціокультурний підхід, феноменологічний та герменевтичний дискурси, методи аналізу та син-тезу, компаративістики. Наукова новизна. Соціальні реалії в сучасному українському суспільстві можна визначити як межові та кризові, що постають такими, які потребують спеціального аналізу для вияву «хворобливих» явищ в освіті та у гуманітарній галузі. Духовно-антропологічні цінності роз-глядаються як смислові та серцевинні крізь призму ідей Григорія Сковороди, Івана Франка, Наталії Кобринської. Освіта повинна посідати чільне місце в суспільному житті та стати інтегральним підґрунтям для його прогресивного духовного поступу. Водночас головна мета освіти має полягати у проявленні людяності через гуманітаристику з метою досягнення щастя для кожної особисті. Вис-новки. Кризові та «хворобливі» явища в освіті породжені такими ж характеристиками суспільного стану. Діалектичний взаємозв҆язок суспільства та культури через освіту і, навпаки, освіти через епідемію в духовно-гуманітарній складовій частині суспільства та сучасної цивілізаційно-культурної ситуації потребують негайних втручань, але не постійних реформ, що більше нівелюють усі попередні культурно-освітні здобутки, ніж творять нову школу та освіту, що аж ніяк не сприяють просвітленню душі кожної людини, її проявленню, її образотворенню. Орієнтовними тенденціями роз-витку освіти повинні стати духовність, філософія, філософія освіти, прагнення до знань, а не обмін інформацією, досягнення щастя кожною особистістю засобами освіти, а саме гуманітарної освіти, формування умов із боку держави для забезпечення належного рівня освіти та реалізації особистості у суспільстві як вільної, повноправної, освіченої та щасливої Людини. Над імплементацією саме таких ідей варто працювати та втілювати їх у життя, треба будувати справжню освіту як осе-реддя людяності, культури та духовності, царину науковості та технологічності2021-01-01T00:00:00ZПізнання між трансцендентним та іманентним: класич-ний та некласичний підходиФедорів, Любомирhttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/12302025-10-23T06:25:21Z2021-01-01T00:00:00ZНазвание: Пізнання між трансцендентним та іманентним: класич-ний та некласичний підходи
Авторы: Федорів, Любомир
Краткий осмотр (реферат): Метою статті є дослідження вихідних принципів класичної та некласичної гносеологій, а саме розуміння ними структури та внутрішніх механізмів пізнавальної діяльності. У цьому контексті основна увага приділяється аналізу ролі трансцендентного та іманентного досвідів у ній із позицій класичного та некласичного підходів. Методологічними засадами дослідження стали аналітичний підхід, що спрямований на аналіз пізнавальної діяльності, а також принципи компаративістики та герменевтики, що використовувалися під час порівняльного аналізу класичної та некласичної теорій пізнання. Наукова новизна. У сучасній філософії гносеологічна проблематика відіграє далеко не першочергову роль. Це при тому, що найвпливовішим її напрямом є аналітична філософія, осо-бливо якщо говорити про західну філософію. Ця тенденція ще більшою мірою притаманна сучасній українській філософії. Тому наше дослідження можна вважати заповненням значної прогалини у ній. Також у ньому чи не вперше у вітчизняному філософському дискурсі основна увага зосереджується на конкретному аналізі гносеологічних складових частин класичної та некласичної філософій, чітко окреслюючи специфіку «класичної гносеології» та «некласичної гносеології». На наукову новиз-ну також претендує аналіз місця і ролі трансцендентного та іманентного досвідів у пізнавальній діяльності в їх історико-філософській ґенезі – у процесі переходу від класичної до некласичної пара-дигми. Висновки. У межах класичної філософської парадигми і у класичній гносеології відповідно пізнавальний процес розумівся як такий, який можливий тільки через відношення до трансцендент-ного, тобто до трансценденталій. Таке розуміння пізнання помітно змінюється під час переходу до некласичної філософської парадигми, у якій, на відміну від трансцендентного, вирішальну роль відіграє іманентний, тобто безпосередній та всеосяжний досвід людини2021-01-01T00:00:00Z