http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6967 2026-04-04T22:09:24Z 2026-04-04T22:09:24Z Фоменко, Людмила Констянтинівна http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1254 2025-10-23T07:04:11Z 2021-01-01T00:00:00Z

Название: Концепт "ненормального" в философии М. Фуко Авторы: Фоменко, Людмила Констянтинівна Краткий осмотр (реферат): Метою статті є спроба осмислення евристич-ного потенціалу концепту «ненормального» у розумінні між-дисциплінарних зв’язків, які формуються у сучасному людиноз-навстві. Методологічним підґрунтям дослідження послужили принципи і категорії діалектики, філософської антропології, медичної антропології, християнської антропології, цілісний і соціокультурний підхід до пізнання людини і формування нових, синтетичних форм знання про неї. Наукова новизна. Запит на нові методологічні засоби організації і реорганізації знань про людину у другій половині XX століття був усвідомлено сформу-льований як у закордонній, так і в радянській і пострадянській філософії. Постмодернізм, який, здавалося б, повстав проти будь-яких методологій, усе ж в особі М. Фуко ставить свою методологічну парадигму розгляду людини у просторі зістав-лення нормального і ненормального. Концепт «ненормального» є плодом своєрідного синтезу емпіричного та теоретичного підходу до розуміння ненормальності як специфічного медикалі-зованого феномену, зверненого до суспільства, до соціокультур-ного простору буття людини. Медикалізація суспільного жит-тя є необхідною (під час епідемій ‒ проказа чума, короновірус) і водночас стає небезпечною, коли способи і форми боротьби із чумою, сприяючи зрощенню влади і знання, закріплюються в сус-пільстві назавжди. Висновки. Цінність дослідження М. Фуко полягає в тому, що він, розкриваючи зміст і сенс концепту ненормального, виходить з аналізу зв’язків медицини як знання та царини практичної діяльності і влади. Зв’язків глибоких, час-то завуальованих, але які завжди виявляються у просторі вза-ємодії «знання ‒ влада». Історичний дискурс допомагає М. Фуко показати джерело домагання – влади над тілом, форми якої змі-нюються відповідно до розширення соціокультурного простору інституцій, що функціонують, і які бажають здобути цю владу. На прикладі аналізу появи медичної експертизи мислитель роз-криває механізм створення міждисциплінарних зв’язків, які, як не парадоксально, сприяли подальшому поглибленню диференці-ації медичних знань. Але водночас М. Фуко завжди виділяє опо-середковані ланки, які утримують міждисциплінарні зв’язки

2021-01-01T00:00:00Z Уваркіна, Олена Гангал, Артур http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1253 2025-10-23T06:32:40Z 2021-01-01T00:00:00Z

Название: Екстраполяція компетентнісної парадигми на терезах філософської рефлексії Авторы: Уваркіна, Олена; Гангал, Артур Краткий осмотр (реферат): Метою статті є філософська рефлексія мето-дом екстраполяції основних дефініцій компетентнісної парадиг-ми в контексті глобалізації. Методологічними засадами дослі-дження стали загальнонаукові методи: аналізу та синтезу, абстрагування й узагальнення, типізації та класифікації, метод екстраполяції. Наукова новизна. В умовах динамічних процесів глобалізації визначено, що компетентнісна парадигма стає однією із пріоритетних інновацій сучасного освітнього просто-ру. Переакцентовано базові елементи компетентності «здат-ність» та «готовність» з індивідуального виміру до глобального. Визначено, що у глобальному вимірі компетентності здатність до самоактуалізації та самовдосконалення є найперспектив-нішою здібністю особистості до метамотивації інноваційної 305Екстраполяція компетентнісної парадигми ...діяльності та розвитку самотрансценденції. Обґрунтовано, що в умовах інформагенезу особистість не може інтегрува-тись у глобальний простір також без компонентів мобілізацій-ної готовності (ініціативність, стійкі позитивні настанови, динамічність і адекватність встановлення комунікативного контакту, почуття відповідальності), що забезпечують ефек-тивність виконання дій та успішність результату в умовах глобальних перетворень. Висновки. Філософські рефлектуючи щодо компетентнісної парадигми, можна підвести результую-чу риску та зробити висновок, що нині немає системного й узго-дженого переліку компетентностей. У результаті проведеного аналізу рефлексійного нашарування структурних складових час-тин компетентнісної парадигми, яке здійснювалось упродовж останніх десятиліть, зазначимо, що вважаємо стержневим визначення, що компетентність – здатність особи успішно соціалізуватися, навчатися, провадити професійну діяльність, яка виникає на основі динамічної комбінації знань, умінь, нави-чок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей. Наведене визначення компетентності затверджене законодавчими документами держави і має бути основною базовою дефініцією в науковому дискурсі із проблем компетент-нісної парадигми. Екстраполяція компетентнісної парадигми з поля педагогіки на світоглядні азимути філософії є спробою реконструкції традиційної освітньої матриці компетентнос-тей в адекватну суспільну реальність. З огляду на соціальну значущість компетентнісної парадигми для трансформацій-них процесів в українському освітньому просторі та підвищен-ня статусу глобальних вимірів у світовій спільноті визначено, що світоглядні, громадянські, колективні й інформаційні ком-петентності потребують філософсько-методологічного пере-осмислення на змістовному та якісному рівнях, де здатність до самоактуалізації стає провідним чинником формування компе-тентностей нового рівня в умовах глобалізації.

2021-01-01T00:00:00Z Троїцька, Олена Пєшев, Олег http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1252 2025-10-23T06:39:15Z 2021-01-01T00:00:00Z

Название: Британська аналітична філософія освіти Р. Пітерса в українських контекстах Авторы: Троїцька, Олена; Пєшев, Олег Краткий осмотр (реферат): Метою статті є виявлення взаємозв’язків між британською аналітичною філософією освіти та українськи-ми освітніми засадами. Активна взаємодія вітчизняної філо-софії освіти із соціально-педагогічними ідеями та досвідом країн Західної Європи виявилася значущим чинником залучен-ня України до процесу соціально-педагогічного генезису, що зумовлює її сучасний розвиток. Методологічними засадами дослідження стали позитивізм, аналітична філософія освіти та педагогіка.Аналітична філософія освіти розглядається як система знань, що являє собою не просто об’єм, блок знань про ту чи іншу сферу дійсності, але й формою впорядкування, організації вже раніше отриманих знань, формою співпраці і комунікації учених у всьому світі.Наукова новизна. Зосереджуючи увагу на аспекті вза-ємодії філософії освіти України з ідеями філософії освіти Великобританії, робимо акцент на діяльнісному компоненті філософії, який знаходить своє вираження у визначенні форм освітньої організації, пошуку оптимальних комунікаційних каналів, що визначають становлення знань та освіченості.Висновки. Визначення пріоритетів освітньої політики на користь самореалізації особистості учня й формування твор-чого характеру цього розвитку не лише сприяло подоланню одноманітності колишньої уніфікованої школи, але й зумовило появу численних нових освітніх технологій. У цьому контексті вивчення філософської спадщини англійського філософа освіти Р.С. Пітерса, що створив оригінальну аналітичну концепцію, засновану на синтезі філософських, громадянських та психоло-го-педагогічних ідей свого часу, скеровану насамперед на вирі-шення питань соціального виховання й розвитку громадянина, є теоретично й практично затребуваним завданням.Успішність реалізації розробленої Р.С. Пітерсом педагогічної концепції і широта її застосування у вітчизняній педагогічній практиці можливі за умови підготовки педагогів нового типу, що володіють спеціальною компетенцією і засвоїли аналітич-ний підхід мислителя на вітчизняній мовній і світоглядній базі

2021-01-01T00:00:00Z Ткаченко, Олександр http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1251 2025-10-23T06:30:13Z 2021-01-01T00:00:00Z

Название: Антропологічний аспект пандемії COVID-19 Авторы: Ткаченко, Олександр Краткий осмотр (реферат): Метою статті є аналізантропологічного аспек-ту поширення коронавірусної інфекції. Методологічнимизасадами дослідження стали принципи та категорії екзистен-ціальної філософії та психології, релігійного світогляду, діалек-тичний та феноменологічний підходи, методи аналізу та син-тезу. Наукова новизна. Події, пов’язані з поширенням пандемії COVID-19, можна охарактеризувати як антропологічну кри-зу. Відбувається наростання онтологічної тривоги й страху на політичному, економічному, фізіологічному рівнях. Однією з негативних особливостей боротьби проти коронавірусу є ціле-спрямовані кроки до вдосконалення дисциплінування (диктату-ри) суспільства, а саме відбувається атомізація соціального життя, ізоляція людей один від одного, спостереження над ними й контроль. В умовах пандемії поглибились такі форми від-чуження, як людини від суспільства; людини від людини; людини від себе; людини від культури; людини від екології. Однак крім негативних наслідків, сучасна пандемія має позитивній зміст, адже це ситуація пробудження до екзистенції, зміцнення влас-ної ідентичності. Висновки. Страхи, самотність, відчай, три-воги, обмеження життєвого простору, зменшення довіри до навколишнього світу, втрата відчуття безпеки, депресія – це окремі прояви фундаментальної кризи існування людини. Щоби правильно розуміти ситуацію, пов’язану з коронавірусом, отри-мати правильні орієнтири, необхідно з фізіологічного, політич-ного, економічного рівнів розуміння підійматися на духовний. В контексті запропонованої на розгляд проблеми важливим залишається питання про істинні цілі та зміст сучасної освіти й виховання. Пандемія COVID-19 актуалізує проблему глобаль-ної солідарності та співробітництва

2021-01-01T00:00:00Z