http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5155 2026-04-23T23:49:05Z 2026-04-23T23:49:05Z Shchepanska, Khrystyna http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/635 2025-02-21T08:15:58Z 2019-01-01T00:00:00Z

Название: The mental level of imagery in the ukrainian linguistic culture (on the example of the image of heart) Авторы: Shchepanska, Khrystyna Краткий осмотр (реферат): Мета статті – схарактеризувати особливості мовної репрезентації ментального рівня образності в українській лінгвокультурі на прикладі образу серця, систематизувати відношення образ – внутрішня форма слова – концептуальна метафора в аспекті теорії поля. У статті проаналізовано особливості мовної репрезентації ментального рівня образності в українській лінгвокультурі на прикладі образу серця. Запропоновано спосіб систематизації відношень «образ – внутрішня форма слова – концептуальна метафора» – за допомогою умовної величини на позначення когнітивної моделі лексико-семантичного поля – базового концептуального поля, у межах якого смислово-змістові рамки пов’язані градаційними (для концепту вмістилище), партитивними (для концепту частина / ціле) та суб’єктно-об’єктними (для концептів суб’єкт і об’єкт) відношеннями. Охарактеризовано градаційні відношення в межах базового концептуального поля «серце», які репрезентує концепт «вмістилище». Визначено, що градаційними відношеннями пов’язані три змістові рамки: великий, середній, малий. Рамка «великий» прогнозує сему «макропростір», рамки «середній» і «малий» – семи «простір» і «мікропростір» відповідно. Базовий концепт орієнтації визначає розміщення сем на емпіричній осі: орієнтація вгору – відцентровий рух вверх по вертикалі (позитивні емоції – потепління на серці); орієнтація вниз – відцентровий рух вниз по вертикалі (негативні емоції – похолодання на серці); орієнтація центр – доцентровий рух (серце – центр, середина). Проаналізовано партитивні відношення для базового концепту частина / ціле. У їх основі традиційна для української лінгвокультури тенденція вживати номени серце, серденько у функції метонімічного позначення людини. З’ясовано, що базові концепти суб’єкт / об’єкт у межах базового концептуального поля «серце» відображають суб’єктно-об’єктні відношення. Як суб’єкт дії серце наділене антропоморфними характеристиками, а як об’єкт дії – здебільшого перебуває у семантичній валентності з образами певних емоцій або почуттів, що виконують функцію суб’єкта. Концепт поверхні формує у структурі внутрішньоформного образу серця смисл серце – поверхня, що є альтернативним до смислу серце – вмістилище. Підсумовано, що на ментальному рівні формується внутрішньоформний образ серця і когнітивна модель його лексико-семантичного поля – базове концептуальне поле. Базове концептуальне поле є сукупністю смислових рамок, представлених концептуальними метафорами. Ядро базового концептуального поля «серце» в українській лінгвокультурі формують метафори серце – вмістилище, серце – суб’єкт, серце – частина / ціле. Периферію – метафори серце – орієнтація, серце – поверхня, серце – об’єкт. Перспективу дослідження вбачаємо у детальному аналізі кожного рівня образності в українській лінгвокультурі.

2019-01-01T00:00:00Z Шистеров, Ігор http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/634 2025-02-21T08:13:26Z 2019-01-01T00:00:00Z

Название: Прислівник як частина морфологічного курсу у світлі новітніх технологій Авторы: Шистеров, Ігор Краткий осмотр (реферат): У статті зосереджено увагу на методиці викладання прислівника під час вивчення морфології в середній та вищій школах з залученням новітніх технологій і на рекомендаціях щодо їхнього застосування на практиці. Описано новітні технології: 1) електронне навчання (E-learning) (метод адаптації), використання платформи ELF (шаблони для вправ і тестів; онлайнкурси, питання / відповіді в режимі чату тощо); 2) змішаний тип навчання: засвоєння частини матеріалу безпосередньо на лекціях, а частини – за допомогою самостійного електронного навчання й інтерактивної асинхронної взаємодії між учнем / учителем, студентом / викладачем; 3) MOOC: мassive open online course – масові відкриті онлайн-курси для учнів середньої школи та для студентів вишів. З’ясовано, що найважливішими завданнями курсу морфології для школярів і студентів-іноземців є правильне розпізнавання частин мов та розуміння їхньої ролі в реченні; вміння використовувати можливості словотворчих і словозмінних елементів; розрізнення стилістичних функцій лексем. У статті запропоновано вправи, спрямовані на освоєння синонімії та омонімії прислівників, виокремлення розрядів цієї частини мови, що сприятиме кращому засвоєнню учнями та студентами прислівникової лексики. Доведено, що поглиблене вивчення прислівника, його ознак і функцій впливає на розуміння лексико-семантичної багатогранності української мови, спонукає учнів та студентів правильно встановлювати синтаксичні зв’язки між словами, розширює їхній словниковий запас і вміння користуватися літературною мовою.

2019-01-01T00:00:00Z Chobanyuk, Mariya http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/633 2025-02-21T08:12:58Z 2019-01-01T00:00:00Z

Название: Interpretation of ukrainian postmodernism at the turn of millennium Авторы: Chobanyuk, Mariya Краткий осмотр (реферат): У статті проаналізовано сутність рецепції українського постмодернізму на межі ХХ та ХХІ століть. Зазначено, що постмодернізм – надзвичайно складне та багатовимірне явище сучасної культури, яке провокує наукові дискусії серед літературознавців, філософів, соціологів, культурологів, мистецтвознавців, політологів та інших. Серед досліджень вітчизняних літературознавців, присвячених проблемам українського літературного постмодернізму, варто назвати насамперед праці Т. Гундорової, Н. Зборовської, Р. Харчук, І. Старовойт, В. Агеєвої, Д. Затонського, С. Андрусів, І. Фізера та інших. Дискусії про постмодернізм і його репрезентацію в українській культурі актуальні й сьогодні. Акцент зроблено на літературному осмисленні саме українського постмодернізму. Український постмодернізм суттєво відрізняється від західної моделі постмодернізму через низку факторів, з-посеред яких – історичні обставини та національні особливості. У сучасному українському літературознавстві, зокрема в критиці, усталилася тенденція вести мову про дискурс постмодернізму передусім у теоретичному плані, і найвагоміша частина цього дискурсу пов’язана з визначенням меж, обґрунтуванням якісних характеристик цього явища, введенням у науковий обіг парадигми постмодерністських дефініцій і т. ін. Зазначено, що український постмодернізм зародився в політично складних нестабільних умовах, а розвивався у час, коли культура й соціум приходили до нормального стану, тобто в період здобуття Україною незалежності. Автор наголошує, що сучасна українська культура може постати лише на межі розвитку традиційної та новаторської тенденцій, а справжній культурний смисл сьогодення слід убачати в діалозі культур. Дослідивши специфіку рецепції українського постмодернізму на межі тисячоліть, автор висновує, що в постмодернізмі є багато моментів та аспектів, зумовлених, зокрема, його належністю до певних національних культур, котрі потребують окремого розгляду та аналізу. Тема постмодернізму залишається актуальною для досліджень і має перспективи для подальшої праці над нею.

2019-01-01T00:00:00Z Tymchuk, Olena http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/632 2025-02-21T08:10:38Z 2019-01-01T00:00:00Z

Название: Cognitive and pragmatic approach to the study of the language game phenomenon: theoretical aspect Авторы: Tymchuk, Olena Краткий осмотр (реферат): На сучасному етапі дослідження мовної гри особлива увага приділяється вивченню когнітивних механізмів її продукування і сприйняття носіями мови. Це уможливлює більш повний аналіз системи мови, її структурносемантичних особливостей, пізнавально-прагматичного потенціалу. Мета статті – дослідити сутність явища мовної гри у когнітивно-прагматичному аспекті. У ній розглянуто функції мовної гри, визначені інтенцією автора й оприявлені в особливій текстовій організації дискурсу як засобу імплікації прагматичного ефекту. Прагматична націленість мовної гри на реципієнта безпосередньо пов’язана з вираженням авторської ідеї. Проаналізовано розбіжності щодо розуміння самого терміна «мовна гра» в сучасному мовознавстві, а також деякі дискусійні підходи щодо розмежування понять «мовна гра» і «ситуативна гра». Досліджено, що парадоксальний ефект явища мовної гри полягає в тому, що її аномальність і асистемність досягаються системними мовними засобами, імплікованими у формі порушення мовного коду в результаті залучення мовної гри у процес комунікації. Виявлено, що у сучасному дискурсі мовна гра існує як форма впливу на реципієнта з метою передачі авторської оцінки, що може виявлятися як імпліцитно, так і експліцитно. Доведено, що явище мовної гри у функціональній перспективі постає як порушення нормативного використання певної мовної одиниці, порушення мовленнєвих стереотипів, що пов’язує мовну гру з відхиленнями від правил семантичного та прагматичного використання мовних ресурсів. Підтверджено, отже, що процес мовної гри постає як діалектична взаємодія мовного стандарту й усіх відхилень від нього. Перспективи подальших досліджень пов’язані з поглибленим розглядом теорії про мовну гру як семантико-стилістичне явище, а також із дослідженням особливостей функціонування цього явища на різних мовних рівнях.

2019-01-01T00:00:00Z