http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2068 2026-04-22T07:21:06Z 2026-04-22T07:21:06Z Demіanenko, Borys Demіanenko, Andrii http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1746 2023-05-05T08:35:06Z 2021-01-01T00:00:00Z

Название: Militarization of the Educational Process in Occupied Crimea (2014 – 2019) Авторы: Demіanenko, Borys; Demіanenko, Andrii Краткий осмотр (реферат): Метою статті є спроба, залучивши матеріали з відкритих джерел (інформаційних ресурсів органів влади Російської Федерацїї, окупаційної влади Криму, матеріалів Кримської правозахисної групи, інтернет-видань тощо), визначити сутність та особливості, форми і суб’єкти мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого півострова. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, авторської об’єктивності, на використання загальнонаукових (діалектичного, методу аналогій, методу аналізу й синтезу, індукції та дедукції, компаративного (порівняльного)), міждисциплінарних (методів філософії, політології, соціальної психології, синергетичного, статистичного аналізу, контекстуального аналізу), історичних (ретроспективного (історико-генетичного), проблемно-хронологічного, дискурс-аналізу, методу “виявлення” (detection)) методів. Наукова новизна полягає у тому, що на основі залучення матеріалів відкритих джерел з’ясовано сутність, особливості, форми і суб’єкти мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого Російською Федерацією Криму впродовж 2014 – 2019 рр. Висновки. Зазначено, що трансформація громадського життя кримчан упродовж останніх п’яти років пов’язана передовсім з мілітаризацією освітньо-виховного процесу, спорту й культури. З цією метою серед дітей і молоді окупаційна влада проводить різноманітні заходи: ігри, конкурси, екскурсії, змагання на військову тематику, організовує воєнізовані дитячі табори, культурно-масові заходи, лекції, конференції, театралізовані вистави, створює спеціальні воєнізовані заклади освіти і класи, проводить уроки і зустрічі військово-патріотичного, духовнопатріотичного й патріотичного виховання тощо. Наймасштабнішими серед таких мілітарних заходів є різноманітні військово-спортивні й військово-патріотичні ігри. Констатовано, що змістовно політика мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого Криму спрямована, по-перше, на активну пропаганду служби в збройних силах Російської Федерації, у тому числі й контрактної; по-друге, на виховання численної армії потенційних носіїв і захисників “Русского міра”; по-третє, на культивування насильства і війни

2021-01-01T00:00:00Z Mashtalir, Vadym Ryzheva, Nadiia http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1745 2023-05-05T08:35:36Z 2021-01-01T00:00:00Z

Название: Network Research and Classification of Military History Museums in Ukraine Авторы: Mashtalir, Vadym; Ryzheva, Nadiia Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження – дослідити мережу військово-історичних музеїв в Україні та здійснити систематизацію закладів сучасної військово-історичної музейної мережі. Методологія дослідження вибудовувалася із застосуванням загальнонаукових принципів системності, історизму та законів логіки, що сприяло пошуку джерел інформації, її відбору, класифікації, систематизації та аналітичній обробці. Використаний методологічний та статистичний інструментарій дав змогу об’єктивно дослідити військово-історичну мережу та запропонувати класифікацію її закладів. Наукова новизна. На основі широкого використання статистичних даних здійснено систематизацію закладів сучасної військовоісторичної музейної мережі. Розроблено ознаки класифікації державних музеїв, музеїв у системі Міністерства оборони України, при закладах освіти сфери управління Міністерства освіти і науки України. Проаналізовано співвідношення між військово-історичними та іншими державними музеями України за регіонами та співвідношення між військово-історичними та іншими державними музеями України в Автономній Республіці Крим і м. Севастополь. Висновки. У незалежній України вкрай актуалізоване питання використання знань про свою історію. У його розв’язанні одне з провідних місць займають військово-історичні музеї. Дослідження їх мережі та класифікація залишаються дискусійними й потребують подальшого аналізу. Однак однією з ключових ознак класифікації має стати профіль і типологія музеїв. Відсутність окремого обліку військово-історичних музеїв ускладнило пошук необхідної інформації, який був обмежений збором відомостей з офіційних джерел системи Міністерства культури України та даних Державної служби статистики України

2021-01-01T00:00:00Z Grusheva, Tetyana Spys, Olha http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1744 2023-05-05T08:36:16Z 2021-01-01T00:00:00Z

Название: Reformation doctrine and political values: historical and philosophical analysis (on the example of late Protestantism in Ukraine) Авторы: Grusheva, Tetyana; Spys, Olha Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження – на прикладі історії пізнього протестантизму в Україні визначити особливості політичної етики в реформаційній доктрині. Методологія дослідження спирається на методи: загальнонаукові (аналітичний, синтетичний, парадигмальний, холістичний); загальноісторичні (системно-хронологічний, історико-порівняльний); та соціологічний (контент-аналіз). Наукова новизна полягає у тому, що вперше в новітній українській історіографії і філософській науці зроблена спроба комплексного аналізу впливу зовнішніх чинників на політичну етику протестантів на прикладі історії протестантизму в Україні ХХ – початку ХХІ ст. Висновки. Реформаційна доктрина була сформована 500 років тому. За цей період вона пройшла випробування часом. Дослідивши окрему складову доктрини – політичну етику, автори статті дійшли висновку, що її ключові тези були сформовані в період раннього протестантизму і залишаються незмінними до сьогодні. Виразні специфічності є реакцією на історичні умови існування та проявом етноконфесійних відмінностей. Прикладом слугує буття протестантів у радянській Україні. Посилаючись на біблійну тезу “всяка влада від Бога”, протестанти сприйняли всі гасла радянської влади. На своїх з’їздах вони висловили бажання навіть проходити службу в армії. Згодом, коли атеїстичний експеримент в УРСР набрав обертів і представники богоборчої влади вдалися до репресій, віруючі намагалися використати різні стратегії виживання в суспільстві з панівним ворожим світоглядом: від наполегливих вимог реєстрації громад до оголошення сидячих страйків і намагання емігрувати в “будь-яку несоціалістичну країну”. Так, християни дійшли висновку, що та влада від Бога, яка слугує добрій справі. Протестанти в сучасній Україні повільно включилися до політичного життя. Християни віри євангельської найбільш виразно демонструють солідарність із суспільними настроями (участь в Помаранчевій революції, Революції Гідності, капеланському служінні). У сучасному протестантському середовищі піддається сумніву сліпе підпорядкування будь-якій владі, вносяться зміни в пацифістські настрої, виникають передумови до зародження соціально-політичного богослов’я. Особливою цінністю для нього є категорії правди, свободи і відповідальності (що є проявом етноконфесійних відмінностей), а позакультове служіння організоване із дотриманням ортодоксії та ортопраксії

2021-01-01T00:00:00Z Savchuk, Andrii Tsependa, Igor http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1743 2023-05-05T08:36:49Z 2021-01-01T00:00:00Z

Название: Training of diplomatic staff in the Visegrad Group states (V4) (1991 - 2004): preconditions for formation Авторы: Savchuk, Andrii; Tsependa, Igor Краткий осмотр (реферат): Мета дослідження полягає у розкритті передумов становлення та розвитку дипломатичних систем і підготовки дипломатичних кадрів у державах Вишеградської четвірки (V4) у 1991 – 2004 рр. Методологія дослідження. В основі методології дослідження лежать принципи історизму, об’єктивності, системності, науковості, а також використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історикосистемний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українські та зарубіжній науці розглянуто передумови становлення дипломатичних систем та підготовки дипломатичних кадрів у державах V4 (1991 – 2004 рр.) в органічній єдності, виокремлено групи зовнішніх та внутрішніх чинників, які впливали на ці процеси, проаналізовано особливості становлення та розвитку дипломатичних систем та підготовки відповідних фахівців у кожній з держав V4. Висновки. Виокремлені чинники, які впливали на формування та розвиток дипломатичних систем та підготовку дипломатичних кадрів у державах V4 (1991 – 2004 рр.), умовно згруповано в зовнішні (макрочинники: розпад Радянського Союзу, падіння Берлінської стіни, крах комуністичного режиму, набуття незалежності та суверенітету Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною, організація дипломатичних служб цих держав, зміцнення власного іміджу на міжнародному рівні, участь держав у міжнародних структурах, міжнародна політика, освітні ініціативи ЄС тощо) та внутрішні (мезо- та мікрочинники: суспільно-політична ситуація в державах V4, розвиток дипломатичної служби, зовнішньополітичний курс держави, офіційна політика Вишеграду та Болонська система, національна освітня політика кожної з держав, належна нормативнозаконодавча база, розвиток вищої освіти у кожній з держав, освітні системи в Радянському Союзі і в Україні, де теж готувалися кадри фахівців з міжнародних відносин, іншомовна освіта як пріоритетна державна політика тощо). Ці групи детермінант взаємопов’язані і творять складну систему, що програмувала створення дипломатичних служб, розвиток дипломатичної освіти у державах V4

2021-01-01T00:00:00Z